ГЛАВА 31

Після Едему їх чекав невеликий сюрприз у вигляді розділення: Люцифер і Даніела потрапили на невеликий безлюдний острів на березі якого знаходився пірс з пришвартованими кораблями, а Адрі перемістило в невідоме місце. На острові панував помірний клімат, зараз, схоже, було літо. Високі крони листяних дерев створювали приємний затишок, захищаючи від пекучого сонця, що було в зеніті. Не довго думаючи, Даніела, за допомогою стихії повітря, створила крила й злетівши вгору, вмостилась на кроні одного грибоподібного дерева, гілки якого переплелись настільки, що можна було без проблем лежати на верхівці. Приклавши рук до чола, вона стала роздивлятись навколишню територію. Окрім вищезгаданого пірса й густого лісу, що розкинувся по усьому периметру острова, не було видно нічого. Лише добре напруживши зір їй вдалось запримітити дорогу, що вела на узбережжя. Вона звивалась мов змія, оминаючи густі зарості й скупчення дивних рослин. Закінчивши з розвідкою вона спустилась вниз, де караулив Люцифер.

– Дорога, пірс, купа невідомих рослин і повна відсутність живих, – підсумував він.

– Ага, – зітхнула Даніела. – Слідів Адрі не видно.

– Вона дасть собі раду, а от що нам робити – це вже питання.

– Вітаю в Найріті, – почувся голос в них за спинами.

Даніела і Люцифера рефлекторно повернули голови. Перед ними стояла брюнетка років тридцяти в червоному платті, що підкреслювало її струнку фігуру. Риси обличчя, жести, міміка – нагадували чітко відпрацьовані процеси, немов у робота.

– Хто ви? – насторожено запитала Даніела.

– Архітектор цього місця, – відповіла незнайомка.

Даніела і Люцифер здивовано переглянулись.

– Мене створили для допомоги новоприбулим.

– Хто створив? – запитав Люцифер.

– Люди. Ви можете отримати детальнішу інформацію відкривши ваші Хроніки, – порадила та.

Даніела не гаючи часу скористалась порадою. І справді, як тільки вона розгорнула книгу, в ній з’явилися відповідні розділи. Тут була як загальна інформація, так і карти найближчих континентів. Також, окремим розділом виділялися останні значні новини цього світу. Хтось немов перемістив інтернет в Землі в Хроніки.

– Це місце спроєктоване так, щоб люди мали змогу навчитись, а вже потім вирушити у майбутню подорож, – пояснила Архітектор. – Вам обирати ким стати і яку дорогу обрати. Кораблі на пірсі відвезуть вас у вибране в Хроніках місце, просто задайте мітку на карті.

– З нами була ще одна особа, вона тут? – запитала Даніела.

– Ні, її перемістило на окремий острів.

– Чому тоді ми тоді потрапили сюди удвох? – звернулась до тої Даніела.

– Через правила пов’язаності. Скоро самі все зрозумієте, – ухилилась та від прямої відповіді. – Якщо виникнуть питання – скористайтесь відповідним розділом у книзі і я з’явлюсь, – сказавши це Архітектор зникла.

– Веселий світ, – зіронізував Люцифер.

– А по-моєму цікаво, – посміхнулась Даніела. – Відчуваю себе у грі.

– Ціною в життя, – скептично мовив Люцифер. – А тепер просвіти тих, хто грає без чітів.

– Почнемо з того, що Перші не приходили в цей світ саме з причини відсутності Хронік. Кожен процес тут керується ними. Дивись, – і вона показала йому на пункт в книзі під назвою вогонь. Навпроти його зображення була цифри нуль – п’ять і ще одне зображення гіллячок. Даніела витягнула вперед праву руку, цілячись на гіллячки, що лежали на землі. За мить над ними з’явилась руна і вони зникли. Число нуль в Хроніках перетворилось на п’ять, тобто була зібрана необхідна кількість матеріалів. Після цього Даніела торкнулась зображення вогню і перед ним виникла формена руна, яка створила вогнище.

Люцифер подивився на руну спантеличеним поглядом, немов дитина, якій щойно показали фокус.

– Ми точно не всередині Ковчега? – скептично мовив він.

– Мої Хроніки не можуть брехати, – серйозно відповіла Даніела.

– Чим ще здивуєш?

– Переміщатись тут не особливо вдасться, потрібен транспорт, і я не про кораблі на пірсі. Для подорожей в Етері знадобиться іншого роду транспорт.

– Дирижабль?

– Космічний корабель. Вони набагато швидші й маневреніші, судячи з даних.

– А що з адміністративним устроєм цього світу, пошукай дані про Світлих?

– Так поглянемо. Є дві сонячні системи, в яких Світлі побудували розвинені імперії. Їх лідери Мікаель і Захарія.

– Вижили значить, – задоволено посміхнувся Люцифер. В той момент з його плечей немов звалилась гора. – Що означає розвинені? – перепитав Люцифер.

– Якщо відкинути моє чітерство, то на цій стороні люди поступово засвоюють знання, переносячи їх у свої Хроніки. Спеціальні школи, медитації, Архітектори, навчання в людей, що вже освоїли потрібні знання – способів багато. Іноді самі Хроніки можуть запропонувати вивчити те чи інше вміння, виконавши певні дії. От, наприклад, я хочу побудувати будинок. Скерувавши свої думки в Хроніки я отримаю результат у вигляді шаблону. Зібравши потрібні матеріали й отримавши необхідні дозволи, якщо це територія якоїсь держави, можна без проблем, за лічені секунди, розмістити своє творіння. Також, передбачена функція медитативного проектування. Щось на подобу світу всередині тебе, тільки з можливістю безпосередньо бачити й керувати фантазією.