ГЛАВА 23 СВЯТИЙ І ГРІШНИЦЯ (ТРЕТІЙ АПОСТОЛ)

Ален саме хотів переходити до спостережень за третім апостолом, як раптові коливання прокотились по внутрішніх вимірах. Шукаючи причину, його волосся з білого, ледь не перетворилось на сиве, коли він зрозумів у чому справа. Він тут же поспішив зв’язатися з Адрі й Велеславом.

– Що трапилось, а то твій голос звучав так, немов кінець світу настав? – звернулась Адрі до Алена, після встановлення зв’язку через Іскру.

– Що ви начудили в Едемі? – Ален одразу перейшов до справи.

– Ти про що? – здивувалась Адрі.

– Де зараз другий апостол?

– Ну… – завагалась Адрі.

– Де взагалі Едем? – останнє запитання Алена заставило вже Велеслава збліднути.

– Я ще новачок у всьому цьому, – мовив Велеслав. – Але як міг зникнути Едем? Навіть, якщо взяти до уваги, що ми перебуваємо в Ковчегу, то це в принципі неможливо.

– І я про те ж, – підтримав Ален висновки Велеслава.

– А ти не можеш скористатись своєю силою? – насупила губи Адрі. Вона була не дуже рада цьому допиту.

– І перервати переродження? – сердито поглянув на неї Ален.

– А хіба звідси не простежуються усі світи? – Велеслав постарався розрядити обстановку.

Ален зосередився, намагаючись змінити пейзажі Землі на Едем, проте нічого не вийшло.

– Можете самі спробувати, – звернувся він до розгублених Велеслава та Адрі. – Іеціра показує тільки Землю, немов весь Едем перемістився на неї.

– А як же твоя поява тоді й те звернення? – натякнула Адрі на Лотара.

– Настільки масштабні техніки працюють по певних принципах, які Сафір заклав у свою техніку, враховуючи особливості нашої роботи. Простіше кажучи: я мав там опинитись, як і ти – провести ту ніч, – звернувся Ален до Велеслава. – Стоп, – Алена раптом осінило. – Але цього не може бути…

– Поділишся? – від усіх цих роздумів на лобі Адрі з’явились зморшки.

– Секунду, – зосереджено мовив Ален. Щоб перевірити свою здогадку він скористався зв’язком з джерелами. – Якого біса? – мовив роздратовано Ален, склавши руки за потилицею.

– Не тягни, – не стрималась Адрі.

Ален клацнув пальцями і Велеславу з Адрі передалась необхідна інформація.

– Твою ж! – вигукнув Велеслав, і схопився руками за голову.

Спантеличена Адрі завмерла на місці.

– Загрались ми у ці сценарії… – похитав головою Ален.

– Його можна якось зупинити? – звернувся Велеслав до Алена.

– Колоси – пожирачі світів. Вони породжені самою Сингулярністю. Якби Ковчег був повноцінною Сферою, то Колоси – гіганти, які без проблем поглинули його. Це, як людина поїдає кавун. Чимось подібним для них являються Сфери. Вони повністю невразливі до магії. Лише фізичний урон. Однак, все це квіточки, найбільшу небезпеку вони становлять, коли проникають безпосередньо на Сферу. Тоді Колоси пожирають Іскри й висмоктують енергію джерел. Першим якось вдалося їх перемогти, проте деталі мені невідомі.

– Як, щось подібне, могло з’явитись тут? – ледь видавила з себе Адрі.

– А це питання зараз актуальне, як ніколи, – відповів Ален. – Даремно я розслабився і переклав все на вас.

– Вина лежить на усіх нас, потім ще відчитаємо одне одного, а зараз слід щось робити, – заговорив Велеслав.

– Як ти взагалі зумів побачити, що щось не так? – запитала Адрі.

– Коливання, вони відбулися зовсім недавно. Одна з бомб, що ви створили, здетонувала, – звернувся Ален до Адрі, та винувато схилила голову. – По всій видимості Колос ще не освоївся, або трансформація не завершена, тому маємо трохи часу для завершення переродження. Техніка Сафіра тримається, а отже він ще живий, тому зробимо наступне: шукайте спосіб зв’язатись з ним і зняти ту техніку, щоб третій виконав свою місію. Якщо не вийде – руйнуйте… коротше робіть усе, щоб демони й ангели перейшли у цей світ і ми завершили переродження. Я ж займуся направленням третього й четвертого апостолів. Якщо не справимось – другого шансу не буде.

– В мене з’явилась одна ідея… – мовив Велеслав.

– Я допоможу, – звернулась до нього Адрі.

– Чудово, дійте, якщо щось – я на зв’язку, – мовив Ален.