ГЛАВА 22

Скориставшись посохом Мойсея, Сафір перемістився спочатку в Долину Королів, а потім на околицю Ієрихону. Як і говорив Люцифер, в призначеному місці на нього вже чекала особа, що мала ввести в курс останніх подій і скорегувати план подальших дій.

– То це ти інформатор Люцифера? – звернувся Сафір до дівчини.

– Вітаю, так. Мене звати Адрі. Як і ти, я апостол.

– Я думав Даріус єдиний гість з тої сторони? – здивувався Сафір.

– До недавнього часу я також так думала, – посміхнулась Адрі. – Перейдімо до справ, а то часу обмаль.

– Вони вже прибули? – натякнув Сафір на Перших.

– Два з них зараз працюють з архівами ордену.

– А навіщо їм Хроніки?

– Вони сподіваються знайти Хроніки Буття, ключ, який дасть доступ до знань про Вищу Волю.

– Яким чином записи життя людей допоможуть у цьому? – скептично поглянув на неї Сафір.

– Хроніки – це не тільки записи життя, в спеціальних архівах містяться Хроніки з описами технік, планами створення нових Ковчегів… коротше – це, як енциклопедії з усіх можливих питань. Переглядаючи Хроніки людей вони хочуть знайти розкидані підказки п’ятого.

– Значить – слід розділитись, а то всюди не встигнемо.

– Я в архів, хочу поквитатись з цими щурами, а ти займись демонами й містом.

**************************

Глибоко вдихнувши, Сафір скористався спогадами Самуеля і почав криваве свято. Покров Херувимів жалів тільки вибірково, роль вцілілих полягала у нагнітанні страху й поширенні слухів після закінчення його місії. За лічені хвилини зі столиці Едему залишились одні руїни. З кожним новим вбивством, хлопець відчував чимраз більшу ейфорію, згадались часи на Землі. Бажання крові заволодівало ним, перетворюючи на справжнього демона. Не останню роль в цьому зіграла і сила Ліори. Після переривання очищення, її темна сторона взяла верх і зараз, мов океан, нахлинула на них обох. Сила п’янила, він відчував себе володарем цього світу. Тим, хто судив і приводив вирок у виконання. Його запал вдалося ненадовго остудити Алену, що прибув в Едем. Сафір вирішив підготувати йому гідну зустріч. Для цього скористався силою шостого. Навколо міста був створений купол, всередині якого час перестав бути стабільним. Сафір маніпулював ним, як хотів, повертаючи до життя як окремі частини міста, так і людей. Демонів, що проникли разом з Першими, він не чіпав, надавши можливість п’ятому самому розібратись з ними.

Напередодні їхньої зустрічі серце Сафіра видавало шалений ритм. Думки ледве встигали за підсвідомістю, що сприймала подібне, як зустріч ледь не з самими Творцями. Адрі не було й Сафір вирішив діяти самостійно. Самуель, тимчасово повернувся в тіло Зевса й став супротивником Алена, а Сафір став спостерігати за всім зі сторони. Спочатку ніщо не віщувало проблем. Бій відбувався в розміреному темпі, однак, з кожною секундною, ззовні відчувалось масштабне накопичення енергії. Немов хтось чи щось, намагалось пробити його купол. Врешті-решт Сафір не стримався і зв’язався за допомогою Іскри з Адрі.

– Не знаю, чи вчасно, проте ззовні виникла невелика проблема.

– Ці ідіоти не знайшли кращого способу зруйнувати твою техніку, як прикликати одного з вершників. Відволічи якось Алена, щоб він не зрозумів, раніше потрібного, що відбувається в цитаделі, а я постараюсь скасувати прикликання. Якщо не вдасться – доведеться імпровізувати.

– І чому мені здається, що останні слова стануть основою наших подальших дій? – пожартував Сафір.

На цьому зв'язок обірвався. Сафір швидко розповів Самуелю план подальших дій. Самуель спочатку вилаяв план, а потім і Сафіра з Адрі, за їх легковажність, та робити нічого й він постарався максимально правдоподібно продовжити виставу. В хід пішла гробниця фараона. Цього вистачило ненадовго, сила Алена зростала з кожною секундою. Тоді Самуель вдався до одного з останніх козирів, створивши метеорити з темного ефіру.

– Пора імпровізувати, – повідомила Адрі на телепатичному рівні.

– І чого я не здивований, – зітхнув Сафір.

– Я зараз з’явлюся біля тебе, вдай, що захопив мене в полон, решту залиш мені. Ледь не забула: за моє звільнення вимагай, щоб Ален наказав вершнику посилити дисбаланс у стіні.

– Хитро, – похвалив її Сафір.

– Будемо використовувати ситуацію по максимум.

– А з Першими що?

– Відправила до Творців, про інше розповім після закінчення.

**************************

Після Ієрихону шпигунські пристрасті розгорнулись на повну. Перші, які потерпіли найбільшу поразку, з моменту прибуття в Ковчег, жадали реваншу. А Сафір, він же Бакарі, бажав втертись до них в довіру. Їхні інтереси збіглися, коли по його голову прибули дві альфи. Сафіру легко вдалося переконати тих, що його голова цінніша на плечах. Зустріч з ляльководами не заставила себе довго чекати. На ній Сафір подав їм свою версію подій в Ієрихоні, як він – ціною своєї зброї, тобто Зевса, намагався зупинити Адрі, спогади якої відновились і вона побажала захистити п’ятого, попутно помістивши Хроніки в людей. Версія виглядала правдоподібною, оскільки це збігалось зі спогадами Першого, що перебував в тілі Ноя. Далі Сафір показав фрагменти, де ранив Алена і спричинив дисбаланс стіни, шляхом погроз Війні й Адрі. Щоб врятувати одного зі своїх, Війна одразу погодився на умови Бакарі, а після – забрав Алена у вимір вершників.