ЕПІЛОГ

Після зникнення бар’єра командири, на чолі загонів, проникли в місто, та все, що вони побачили – це купи каміння і величезні згарища. Від колись неприступного міста, символу всього Едему – залишились тільки згадки у книжках, пам’яті й серцях людей. Дзвони Ієрихону в останній раз задзвонили, проводжаючи тисячі людей в останню дорогу, сповіщаючи, про початок нової епохи й нової війни за виживання людства.

Наступного ж дня темні легіони підійшли до кордонів Едему й розпочались повномасштабні бої. Про Адрі, й те, що сталось того дня, в Темному Ордені ніхто не знав. Майя й Кіра розповіли про Зевса і його зраду, так і не підозрюючи, що це була всього лише вправна дезінформація Бакарі. Позбувшись головних перешкод Вища Знать розв’язала громадянську війну, яка розділила Едем на два табори.

Що ж до самого Алена, то його, як і Ноя, ніхто не бачив, після тих подій. По непідтверджених чутках, що ходили між хранителями, виходило, що він відправився на Терру Ноль. Інші говорили, що його вбив Бакарі, а тіло забрав з собою. Ті, хто бачили печать вершників над столицею говорили, що його полонили вершники. Вища Рада призначила розслідування, проте усі розуміли, що потрібно щось робити, адже війна була в самому розпалі. Тому особливим наказом: виконувати обов’язки командира четвертого, вірніше того, що від нього залишилось, було призначено Марко, який переміг Купера, а сьомого – Габріелу.

«Не можна жити ідеями, з ними потрібно щось робити» (Альфред Уайтхед).

От і підійшла до завершення перша книга циклу «Хроніки Судного Дня». Герої, і я, дякуємо вам за приділений час. Сподіваємось, що історія викликала у вас масу позитивних вражень й ви з задоволенням продовжите подорож сторінками наступних книг серії. Якщо виникли питання – буду радий поспілкуватися в коментарях.

Попереду багато захопливих пригод, тому, щоб їх не пропустити – рекомендую натиснути «Відстежувати Автора». Так ви завжди будете зі мною на зв’язку.