ГЛАВА 6

«Memento mori» (Пам’ятай про смерть) (латинський вираз)

Портал закрився і вони опинились посередині чорної пустелі. Вгорі – червоне, як кров небо, на якому постійно роздавався грім і спалахували блискавки. Внизу – потріскана земля, з-під якої били фонтани магми. Поодинокі обгорілі дерева, які як і Прометей, терпіли свою кару. Далеко попереду чувся дзвін молотів. Здавалось, це страшний сон, який став яв’ю.  

– Це і є Проклята Земля?! – вражено запитав Ален. Його фантазія малювала різні образи, проте, коли зустрілась з реальністю, то настав легкий ступор.

– Вона сама, – ствердно кивнув Бріар. – Нас перенесло трохи далі від Гімери. 

– Давно хотів запитати, чому над Едемом ми бачили і місяць, і зірки, а    тут їх не видно?

Звичайно ж зараз не це питання цікавило Алена, проте говорити про демонів не дуже хотілось. Серце й так видавало шалений ритм, а кожен м’яз напружився, очікуючи, що з-під землі полізе різна нечисть.

– Едем зв’язаний з Землею тісним зв’язком, як би це простіше пояснити… Це, як два боки однієї монети, формально вони одне ціле, бачать одне й те саме, тільки знаходяться по різні сторони. А Прокляті Землі – творіння іншого роду, яке не входило у Великий Задум. Вона існує незалежно від Землі й Едему. 

– Один з хранителів, який мене супроводжував, розповідав про Хроніки Буття. 

– Міф… Ніхто не знає, чи існують вони насправді, – байдуже мовив Бріар.

– А як тоді утворились ці землі? – зацікавлено мовив Ален.

– Одна з загадок цього світу. Існує багато версій, але особисто я не вірю в жодну. Люцифер не міг створити їх самотужки, – з неприхованим запалом виголошував кожне слово Бріар. – Правда прихована за завісою таємниці. Можливо, комусь і вдасться розгадати цю загадку. Однак зараз це не так важливо, потрібно потрапити в місто й запастись харчами.  

– Харчами? – Ален пригадував, як йому говорили, що їжа тут непотрібна.

– Тут не Едем і голод відчуватимемо. Але перш ніж вирушимо,  маю попередити: ні в що не втручайся, нічому не дивуйся і найголовніше – нікому не кажи про свою силу і взагалі про хранителів. Навіть одне необережне слово може накликати величезні неприємності! Бачиш частки блискавки на небі? Вони реагують на коливання сили на цих землях. По їхній частоті я можу припустити, що п’ятий з семи темних легіонів скоро прибуде, він ненадовго отабориться в Гімері, після чого вирушить на Бастіану. Ми маємо випередити його. Але це не найбільша наша проблема… Як я вже казав, ця природа реагує на силу, і якщо моя ще більше-менш стабільна і не викличе особливих змін, то твоя – спричинить такий хаос, який ця земля ще не бачила. На нас почнуть полювати усі істоти цього світу, вона буде манити їх. Тому, тобі потрібно навчитись контролювати її.

– І скільки у нас часу? 

– Не більше місяця. 

– Слід поспішати! – зосереджено мовив Ален. Перспектива стати ціллю чийогось полювання не дуже радувала його.

– В мене вже є одна ідея, щодо твоїх тренувань, але про це потім, спершу давай потрапимо в місто…

Далі йшли мовчки. Було жарко й дуже хотілось пити. Втома відчувалась чимраз більше. Ноги ледве слухались. Часто доводилось оминати великі розломи в землі й величезні фонтани, що вистрілювали магмою на декілька метрів у висоту, а потім накривали пекельним покровом землю.

– Ви так і не розповіли, звідки стільки знаєте про хранителів, – мовив Ален, щоб хоч якось відволіктись від виснажливої мандрівки. 

– Я, як і ти, був колись хранителем. Вірніше, тобі ще належить пройти офіційну церемонію, хоча ти і так зміг прикликати Серафіеля, цього більш ніж достатньо, – після цих слів на Бріара нахлинули спогади. – Пам’ятаю, коли орден ще тільки формувався, мільярди людей затамовували подих, спостерігаючи за ним. Пригадую промову Ноя – глави ордену, створення перших легіонів, перші церемонії посвяти… Як я, по тутешнім міркам, ще зовсім молодий хлопець,, піднімався на площу й прикликав свого ангела-хранителя. А ті здивовані, я б навіть сказав – перелякані погляди членів ордену, які побачили кого я прикликав… Баракіель був не просто ангелом, а одним з херувимів. Якщо йти по ієрархії ангелів, то херувими знаходяться майже на вершині, вище тільки серафими. Хоча ранг у них не відіграє особливої ролі, та все-таки, для нас, хранителів, це показник сили. Чим вище ранг ангела, тим більша сила хранителя. Херувими, в основному, стражі: Раю, Ковчега Завіту… їхня сила величезна. І те, що я прикликав одного з них, було чимось неймовірним. Навіть призначені командири володіли меншою силою: шість командирів прикликали шістьох Архангелів, і сьомого, Михаїла, прикликав сам Ной. Їхня сила була руйнівна, вони затопили Землю і перемогли темні легіони, та все-таки вищі ангели – це вищі ангели. Більшою була хіба що сила Михаїла, як верховного головнокомандувача небесного воїнства. Мене одразу хотіли призначити командиром сьомого легіону. Та цього не сталось, оскільки днем після брама відчинилась…

– І через неї пройшов Бакарі, – перебив Бріара Ален.

– Так ти чув про нього? – здивувався той.

– Так, від одного з хранителів.

– Я все думав, кого ж направили до тебе, а тепер, здається, починаю розуміти! – кинув він на Алена хитрий погляд. – Чорне волосся, карі очі, струнка фігура, червоний дракон на плащі… Не хто інша, як Адріана.