ГЛАВА 85

З самого ранку в будинку почався гармидер, Кіра і Дейчі – згадували старі дні, хоча зі сторони це виглядало більше на команди, й негайне їхнє виконання. Дейчі, про себе, «проклинав» Марко й Бріара за це завдання. Габріела звикалась з думкою про хранителів, Майя не знаходила місця через майбутню розмову, й вчорашню реакцію Алена. З одного боку вона чудово розуміла, що з таким непросто змиритись, і ще важче прийняти, а з іншого – не представляла, що відбудеться, дізнайся він про зрадника. Проблема вирішилась після його появи.

– Давайте починати, – холодно мовив Ален, з’явившись в кімнаті. Кіра і Майя винувато схилили голови. Інші поспішили зайняти місця на кріслах і дивані.

– Всі ви знаєте, що демони вже давно перебувають на Землі, – заговорила Майя. – Тут вони укладають контракти на душі, просувають «своїх людей» – взамін на певні послуги, розшукують обдарованих і так далі… Проте останні місяці вони направили усі свої сили на наближення Землі до війни. Вони прагнуть максимально збільшити свою армію на тій стороні. Після появи Бакарі – демони почали ще старанніше виконувати план зі збору душ. Однак, з таким поспіхом, вони допустили декілька фатальних помилок, і я дізналась багато цікавого, зокрема, про зрадників серед хранителів. – Майя кинула погляд на Алена, потім на кадетів, що вслухались в кожне її слово. – Вони називают себе Відступники. Ця група стоїть за останніми резонансними подіями на тій стороні. Починаючи від рейдів, і закінчуючи сімома колами. До Бакарі цю групу очолював командир четвертого легіону Зевс. – В кімнаті запанувала гробова тиша, першими її порушили кадети.

– Це що – жарт? Як може чинний командир очолювати щось подібне? – не стримувала емоцій Корнелія. – Якщо Бакарі нас зрадив, то це не означає, що всі тепер зрадники.

– Я одного не розумію, чому жодних наслідків? – спокійно мовив Ален.

– Вся справа у випробуваннях командира, – зрозумівши хід думок Алена, заговорила Майя. – По не підтвердженій інформації – Зевс вже давно мав втратити командирський плащ, але йому допомагає невідома сила.

– І що ж це за сила? – запитав Ален.

– Не знаю, як я вже казала: мої знання, в цій галузі, обмежені.

Майя мимоволі поглянула на кадетів, проте Ален кивком голови вказав, що все нормально, немає про що хвилюватись.

– І ви так просто це приймете? – тепер вже заговорила Мелліса.

– Після всього – це дивує найменше. Майя лише підтвердила підозри, які я вже чув від багатьох, – мовив Ален.

– Все не так страшно, розповімо раді й усунемо загрозу, він не ризикне виступити проти інших командирів, – збуджено мовила Хлоя, яка вочевидь не сильно здивувалась новині.

– Втім то й проблема, що диверсійний загін з семи кіл, всього лише прикриття для основних сил, – притишивши голос, заговорила Майя.

– Тобто? – тепер вже Хлоя не приховувала занепокоєння.

– Половина четвертого – це одержимі.

На обличчях усіх, крім Алена і Кіри, застигли вираження шоку й страху.

– Тобто одержимі, як можна провернути подібне, що взагалі відбувається?! – скрикнула Хлоя.

– Тепер починаєте розуміти, що все не так просто, й кінець, який ви собі уявляєте, відбудеться по особливому сценарію… – «святкував» Ален маленьку перемогу.

– Може годі? – мовила Рін, що з’явилась за спинкою крісла Алена, і дала йому легкого запотиличника. – Не вдавай з себе мученика і почни думати головою.

– Як виправити чергові людські помилки? – байдуже мовив Ален.

– Ти також людина, – сердито мовила Рін.

– Це ще довести потрібно, – пробурмотів Ален.

– Про що це вони? – звернувся Жан до Кіри.

– Скажемо так, окрім цієї новини, Ален дізнався багато «цікавого»… – загадково мовила Кіра, підігріваючи інтерес до вистави.

– Скажи вже прямо: скоро Судний день, і той, хто його вчинить, сидить перед вами! – вигукнув Ален.

– Тобто вчинить? – розгублено перепитав Жан. – Хіба з’явився власник Вищої Волі?

– Він перед тобою, – демонстативно розвівши руки в сторони, сухо мовив Ален. – Новина ще та, правда? – похитав він головою.

– Хочеш сказати… – було помітно, як Жана аж трусило після почутого.                       

– Ага, – ствердно кивнув Ален, а потім вже подумки додав. –  Купились?

– Актор з тебе такий собі, – відповіла Рін.

– Краще так, ніж далі продовжувати цей цирк. 

– Виходить скоро… – і Мелісса закрила рот руками.

– Стіна впаде й дві наймогутніші сил зіткнуться, щоб вирішити, хто сильніший, – доповнив її Ален. – Підготовка завершена.

– Потрібно  якнайшвидше повідомити орден. Сили четвертого ж зараз в Долині Королів, а це – пряма дорога на столицю, – взявши себе в руки, мовила Хлоя. – Ален, ти можеш повідомити ангелу смерті, щоб він забрав нас?

– Можу, тільки це нічого не вирішить. Не забувай, що саме стримує стіну. Потрапивши на ту сторону, я не зможу залишатись осторонь.

– Краще сидіти тут склавши руки? – звернулась вона до нього сердито. – Що, як стіна вже впала? Ви самі говорили, що це лише питання часу. Не забувай, що ти в силі зупинити все це, – Хлоя використала останній козир, щоб переконати Алена.