ГЛАВА 76

Зірка Едему піднялась високо над орденом, завдяки білій аурі хранителів здавалось, що вона дійсно сяє, як справжня зірка. Чотири пелюстки зімкнулись утворивши щось на зразок сфери з Аленом всередині.

– Не хвилюйтесь ви так, а то і я почну, – мовила Рін.

– Це ще питання, хто з нас трьох більше хвилюється, – пожартував Ален.

– Ну, вибач, не кожен день доводиться переживати подібне. На нормальне життя тепер можна не розраховувати.

– Завжди дивувався твоєму оптимізму, – знову пожартував Ален.

– Почнімо, а то чим довше тягнемо, тим важче це зробити, – мовив Серафіель.

– Ален… – звернулась до того Рін.

– Добре, добре, починаю.

Ален сформував за спиною шість крил: три чорних, і три білих. Потім, зосередившись, направив, за допомогою них, два промені в небо. Між пелюстками вгорі був вільний простір, що дозволив зробити подібне.

– А тепер завершальний акорд, – мовила Рін, і з’явилась разом з Серафіелем біля Алена.

В руках у неї був плащ. Вона, разом з Серафіелем, накинула його на плечі Алена, після чого, немов по команді, пелюстки розкрились. Слідом за ними  загорілись вогні небесного лотоса. З кожною секундою їхнє полум’я горіло все яскравіше й сильніше, згодом, його вершини заховалась за хмарами. Реакцію хранителів, що перебували поруч, важко було описати, за них говорило волосся, що стало диба, Ален не пам’ятав його природного кольору, та чомусь здалося, що у двох з них, воно стало сивим.

– Можете опустити нас на землю? – звернувся до них Ален.

– Тааакк, – ледве вимовили вони, й Зірка Едему почала знижуватись.       

Зухвалі посмішки зникли з облич Вищої Знати і представників королівських сімей. Вони перелякано дивились на Рін і Алена, не розуміючи, що відбувається. Єдині, хто не проявив особливих емоцій були Марко, Дейчі, Маркус, Адрі й Ной. Воно спокійно стояли й насолоджувались видовищем.

– Дозвольте представити другого ангела-хранителя командира Алена, – звернувся Ной до присутніх. – Її звати Рін.

Щоб надати словам Ноя більшої значущості, Рін і Серафіель сформували за спинами по шість крил. Першими оговтались командири й звернулись до Ноя.

– Головнокомандувач, хіба таке можливо? Чому ми не відчули подібної енергії, ми ж не новачки якісь? – мовив Драгон.

Ален зосередився, було видно, що в даний момент він розвіював якийсь бар’є.

– А зараз, що скажете? – звернувся він до Драгона.

Через тривале подавлення темна енергія вирвалась справжнім ураганом. Хто не був хранителем, власником Волі чи, як паладини, одразу втрачав свідомість, не в силі витримати натиску цієї сили. Чесно кажучи, Ален й сам не очікував подібної реакції. Хоча відповідь Драгона була не менш дивовижною.

– Давно моя кров не пульсувала так гаряче! – голосно засміявшись, мовив він. – Як командир третього – оголошую офіційну підтримку кандидатури командира Алена на пост головнокомандувача.

– Підтримую командира третього, – мовив Рікей.

– Шостий з тобою, – кивнув Ейс.

– Ох, і шуму ж ти наробив, – посміхаючись, мовив Натаніель. – Девкаліон підтримує. Командири Валькірії й Скваду скоро дадуть свою відповідь, я потурбуюсь про це.

– Ферагон, від імені усіх провінцій, висловлює свою підтримку, – мовив один з представників королівської сім’ї, очевидно, вони прорахували або сподівались подібного розвитку.

– Терріан приєднується.

– Ієрихон з вами.

– Аделайс підтримує.

– Я, і ще п’ять старших радників, висловлюємо підтримку командиру Алену, – мовив Бріар. 

Інші представники королівських сімей, командири легіонів і радники, вирішили утриматись від заяв. Враховуючи попередню реакцію Знаті – це було не дивно, шанс змінити все на свою користь ще залишався, і вони хотіли скористатись ним.

– А тепер закінчімо те, для чого тут зібрались, – звернувся Ной до присутніх.

Далі церемонія пройшла без жодних сюрпризів. Лікарі надали необхідну допомогу тим, хто втратив свідомість. Марко, як і належало капітану, передав знамено сьомого Алену, й першим приніс присягу на вірність новому командиру. Слідом за ним це зробили старші офіцери, за ними молодші, а потім й інші хранителі хором повторили слова присяги. Після дотримання усіх процедур, Ной короткою промовою підсумував події дня, і всі відправились святкувати. В головному залі ордену по традиції накрили столи й подали найкращі страви й вина. Алена вітали з призначенням і поданням на такий важливий пост, проте основні запитання звучали все ж з приводу Рін і наявності двох ангелів-хранителів. Після Зірки Едему Рін і Серафіель поспішили покинути його, пославшись на термінові справи, хоча насправді не хотіли бути в центрі уваги, Ален їх прекрасно розумів.

Святкував не тільки орден, вся столиця гуділа, мов вулик. Салюти, виступи хранителів, танці… це й ще багато іншого, супроводжувало святкування містян і гостей, що прибули з дальніх земель. Та попри все головною темою, як в ордені, так і за його межами, було рішення Ноя, і сила Алена. Реакція людей була різною: від захвату, до відвертого занепокоєння, що буде далі. Всі розуміли, що подібна сила з’являлася в цьому світі не просто так, наближалися зміни…