ГЛАВА 65

Наступного дня Ален прокинувся рано, проте не настільки, як Адрі, яка вже бігала по будинку.

– Що за метушня? – позіхаючи й потягуючись, запитав Ален.

– Збирайся, соня, похорон скоро почнеться, а ти ще навіть не був в ордені, й не знаєш усіх нюансів.

– Нюансів? – здивувався Ален.

– Промова, церемонія в храмі, супровід в останню дорогу... – Ален дивився на неї квадратними очима, не розуміючи про що йдеться.

– Вдягайся, там тобі все пояснять, – посміхаючись, мовила вона. – Ми з Рін приготували тобі все, – і вона показала на чорний костюм на спинці одного з крісел. – Сподіваюсь, з розміром вгадали. А зараз покину тебе. В мене, як члена Вищої Знаті, також є обов’язки, за дверима чекають твої помічники, вони проведуть тебе в орден і пояснять, що й до чого.

Поцілувавши Алена, вона швидко попрямувала до дверей. Алена не покидало відчуття, що він прокинувся в паралельній реальності. На похоронах він розраховував спокійно попрощатись, але аж ніяк не виголошувати промови й бути в центрі загальної уваги, що скоріше за все трапиться, як тільки помітять його плащ.

– Ти останній хто бачив Діану живою, та й думаю, їй би було приємно, – мовила Рін.

– Я не знаю, що говорити в таких ситуаціях, – спантеличено мовив Ален.

– Говори те, що відчуваєш. Згадай промову в Бастіані.

– Ти порівняла...

– Рін права, говори від серця, – підтримав її Серафіель.

– Два – проти одного. Так що швидко збирайся, – підсумувала Рін.

– Поняття демократії в моїй голові відсутнє, – пожартував Ален.

Ален, наскільки це було можливо швидко, з його ще не до кінця загоєними ранами, вдягнув костюм і зав’язав краватку. Взувши туфлі й накинувши плащ, він попрямував до дверей.

– Хоч би помічники виявились гарними дівчатами, – відкриваючи двері, подумки мовив Ален.

– От би тобі зараз дати гарного стусана, – сердито мовила Рін.

За дверима стояла тендітна дівчина, одягнена в білий діловий костюм. На вигляд їй було не більше, ніж Алену. В руках тримала невеликий записник.

– Командире Ален, мене призначили вашою помічницею. Я постараюсь максимально швидко ввести вас в курс справ. Знайомство зі столицею пропоную розпочати з даної резиденції.

– Адрі казала, що вас тут багато? – розгублено мовив Ален.

– Інших я відправила в орден, допомагати капітану Марко.

– Як хоч до вас звертатись?

– Не до «вас», а до «тебе», командир не повинен звертатись до своїх підлеглих на «ви», навіть, якщо вони старші на тисячу років. 

– Добре… до тебе?

– Моє ім’я Кайлі.  А тепер, якщо ми закінчили знайомство, прошу за мною.

– З нею не засумуєш, – зіронізував Ален подумки. Рін нічого не відповіла, лише почувся легкий сміх.

Минувши вестибюль, вони вийшли назовні. Краса, що відкрилась перед ними, була воістину неперевершеною. Кайлі розпочала екскурсію.

– Це, звичайно, потрібно робити за інших обставин, і не так швидко, та капітан Марко дав чітко зрозуміти, що справа невідкладна. Отож, почнімо. Вся резиденція має форму букви П. Основу становить житловий комплекс, який ви вже встигли оглянути. Не буду втомлювати цифрами, для опису використаю лише загальні деталі. Житловий кпомалекс поділяється на західну і східну вежу, а також куполоподібний дах в центрі. Як ви напевно помітили – все комплекс збудований з мармуру. Від цього й такий сліпучо-білий колір. Житловий комплекс, з іншими частинами резиденції, з’єднують дві галереї. Всередині вони здаються простими коридорами, але ззовні все виглядає трохи по-іншому. Відкритий тип галерей ви можете побачити на фасаді західних і східних крил командного центру. Створення подібних галерей на фасаді, як на мене, є дуже вдалим рішенням, адже хранителі мають змогу відпочити на свіжому повітрі, не долаючи при цьому десятки коридорів. Внутрішній двір, –вказала Кайлі на простір між західним і східним крилом. – Складається з партеру з фонтанами. Основний фонтан розміщується в центрі, з іншими він з’єднується за допомогою зелених доріжок з найрізноманітнішими видами квітів. В результаті виходить чудова композиція. Важливі зустрічі іноді проходять у внутрішньому дворі. Гостей настільки заворожує його краса, що вони не хочуть заходити всередину.

Виходом з резиденції служить колонада – це два ряди колон, об’єднаних горизонтальним перекриттям. Про інше я розповім потім, а зараз слід вирушати в орден. Не переживайте, попри величезний обсяг інформації, ви швидко все запам’ятаєте. На цій стороні людина здатна використовувати куди більше можливостей свого розуму. – Однак це не дуже потішило Алена, мозок якого закипав від такого потоку інформації. – Ледь не забула про один з найголовніших «аксесуарів» кожної резиденції, – і вона вказала на знамена з  зображеннням блакитного дракона і цифри сім, що розміщувалися на стінах резиденції. – Вони головний атрибут кожного легіону.

– Резиденції інших легіонів також в Ієрихоні? – звернувся Ален до Кайлі.

– Головні так, але є ще окремі командні центри, в яких за необхідності базується той, чи інший легіон. Ми їх називаємо перехідними резиденціями. Сім головних розміщуються навколо цитаделі ордену.