ГЛАВА 55

Коли Ален остаточно прийшов до тями, то побачив, що сидить на землі обпершись на руки, а поруч Рін – старається привести його до тями. Від безсилля – декілька сльозин скотилось по її обличчю.

– А тобі личать емоції! – мовив він хриплим голосом, ще відчувались наслідки дисбалансу.

– Дурень, я так перелякалась, – і вона обійняла його. – Перший поклик? – тихо мовила Рін.

– Ага.

– Тоді ти бачив... – не договорила вона, її перебив Ален.

– Бачив. Даремно ти не розповіла раніше. Хоча – це вже не важливо.

– Сердишся? –її голос помітно затремтів.

– Так, але не через те, що ти мені не розповіла… Ти звалила на свої плечі такий тягар… Якщо вже я якось до цього причетний, то дозволь допомогти. Мені ще довго доведеться вибачатись за свою поведінку, й слова, що наговорив, але від сьогодні обіцяю докласти усіх сил, щоб подібне більше ніколи не повторилось.

– Ти ще гірший за мене, – крізь сльози, що тепер лились струмками, посміхнулась Рін.

– Такі вже ми, –  стиснув плечима Ален.

– До речі, як ти зрозумів, що потрібно робити?

– Я й не знав, все завдяки Іскрі.

– Тобто, хочеш сказати, що в такому стані ти зумів поговорити з Іскрою? – збентежено поглянула на нього Рін.

– Можна й так сказати, це вона допомогла мені відновити контроль і підказала, як діяти, під час наступного поклику. 

– Який же ти… безвідповідальний. Подібна витівка проходила на грані, і якби тобі не вдалося, – відчитала його Рін.

– Все нормально, іншого виходу, в тій ситуації, я не бачив. Ти скажи краще, чому я не чув твого голосу, ваша сила ж однакова?

– Темна енергія не така проста. Навіть не усім демонам вдається її опанувати. Основна її особливість полягає у випробуванні волі, якщо твоя воля слабка, то вона визнає тебе недостойним її сили, і повністю поглине свідомість, ти станеш бездумною маріонеткою. При перших контактах відбувається повна ізоляція, якщо ти зможеш думати, приймати рішення… то вважається, що твоя воля сильна, і ти здатен підкорити темну сторону. Хоча, як і з хранителями, тут кожен випадок по-своєму унікальний, не існує інструкцій чи правил. Тому-то я і не вдавалась в подробиці, під час розповіді про дисбаланс, і його наслідки. Не думаю, що Іскра сказала тобі щось конкретніше?

– Можна й так сказати, – кивнув Ален, згадавши її слова. – Так що – мир? – мовив Ален.

– А ми хіба сварились? – тепло мовила Рін.

– Буду вважати за згоду, – посміхнувся Ален.

– Схоже, час відпочинку минув, – занепокоєне мовила Рін.

– Ти про що? – і собі стривожився Ален.

– За тобою давно вже спостерігають арахніди, а недавно – з’явились і люди.

– Арахніди? – запитально поглянув на неї Ален.

– Величезні павуки, пращури земних, – пояснила Рін.

– І про які розміри йдеться?

– Зараз сам побачиш. Тільки не забувай про людей, схоже, ти їх зацікавив.

– Простіше кажучи: як програю – це буде невеликою втратою, якщо ж виживу – стану приємним доповненням до їхньої армії. Це, скоріше за все люди, що не потрапили в полон. У всякому випадку – силу особливо не використати. Стоп, а вони не бачили тебе?

– А сам, як думаєш? – розсердилась Рін на те, що доводилось пояснювати очевидні речі.

– Знову я в незручному становищі...

– Тобі не звикати, – посміхнулась Рін.

– Це вже точно, – похитав головою Ален.

За деревами почулось шарудіння. Ален миттєво схопив меча, що лежав недалеко. На першого гостя довелось чекати недовго. Як і говорила Рін, вони нагадували земних павуків, тільки от з розмірами був явний перебір. Вони сягали близько двох метрів у висоту, і трьох в довжину, мали вісім кінцівок, і, по всій видимості, надміцний панцир. Декілька пар очей невпинно стежили за своєю жертвою, через темряву – важко було розгледіти їх детальніше.

– Не дай їхній павутині влучити в ціль, інакше бій закінчиться, так і не розпочавшись, – повідомила Рін

– Отрута?

– Ага, тільки вона не вбиває, а паралізує жертву, даючи власнику сповна насолодитись бенкетом.

– Щось мені, від цього, не стало краще, – скривився Ален, уявивши подібне видовище. Тим часом арахнідів ставало дедалі більше. По всій видимості, вони розраховували напасти групою, а тому очікували, коли набереться потрібна кількість. – А в них є слабке місце?

– Це прозвучить трохи банально, але перемогти їх можна відрубавши голову. І попасти потрібно точно між головою і тулубом, помилка недопустима, якщо помилишся, вони одразу розкусять твій план і вироблять протидію.

– Почекай, якщо вони побачать, що я вбив одного з них, саме таким способом, то… – його перебила Рін.

– Ні, вони, якби це сказати… зв’язані на телепатичному рівні, як один великий мозок, якщо вбити одного, то порушиш всю конструкцію, через біль, вони не зможуть раціонально мислити. Однак, до них складно підібратись, окрім павутини є ще кінцівки, якими вони вправно орудують.