ГЛАВА 51

Ален і Адрі прийшли до тями одночасно. Ліа, Рікард і Беренгар вже насторожено вдивлялись в далечінь. По темноті навкруги, Ален зрозумів, що зараз, швидше за все, щось на подобу ночі. Почулося виття, що все наближалось.

– Давно вони з’явились? – звернувся до них Ален.

– Перед вашим пробудженням. По всій видимості, вони оточують нас, а як кільце замкнеться – нападуть, – мовив Рікард. – Ви дізнались те, що хотіли? 

Адрі мимоволі поглянула на Алена.

– Нічого важливого… Зараз слід думати, як би вибратись звідси живими.

– Я відкрию портал – це єдиний шлях звідси, але спочатку потрібно розібратись з ними. Їхнє виття вже напевно чули демони. Особливої уваги йому не нададуть, але відстежувати джерело будуть, якщо я відкрию портал, то вони одразу все зрозуміють, й тоді гончі стануть нашою найменшою проблемою, – мовив Плутос, що знову став видимим.

– Даний намір рівноцінний самогубству, ми у відкритому полі, тут немає, де заховатись, не кажучи вже про зброю чи бій, – мовив Рікард.

– Готовий вислухати інші пропозиції, – стиснув плечима Плутос.

Запала мовчанка, ніхто не знав, що сказати. 

– Ален, що з твоїми очима? – перелякано мовила Адрі.

Інші різко повернули голови в його сторону, на їхніх обличчях він прочитав неприхований страх. «Невже знову кров пішла?» – про себе подумав Ален.

– А що з ними? – невпевнено мовив Ален.

– Вони… вони стали чорними, – мовила Адрі.

– Що за маячня, я не відчуваю жодних змін! – вигукнув Ален, думаючи, що з нього кепкують.

– Такі ж, як і в людей, одержимих демонами, – заговорив перелякано Рікард.

– Я не одержимий – це абсурд, – заперечив Ален.

– Тоді як пояснити це? – не зводила з нього погляду Адрі.

– Рін... – звернувся Ален до неї подумки.

– Схоже, ти перейшов межу, допомігши Адрі. Не забувай, що контроль  залежить також і від емоцій. Побачене вдарило по тобі сильніше, ніж ти думав.

– Але – це ще неповна втрата контролю? – ледь не благально запитав він.

– Так, але процес запущено.

– Стати приманкою відпустивши їх, або пояснити все, – роздумував Ален.

– Якщо сила Адрі вийде з-під контролю, то…

– Знаю. Для них це рівноцінно смертному вироку. Хоча, і я ходяча катастрофа.

– Але на відміну від неї, ти зможеш справитись з контролем, врешті-решт в тебе є я.

– Значить – доведеться розповісти, – зітхнув Ален.

– Іноді все ж потрібно вибирати менше зло.

– Що з вами? – боязко на нього поглядаючи, мовив Рікард, схоже усі, крім Адрі, поділяли подібні емоції.

– Прийшла пора розповісти вам, а то й надалі приховуючи – можу наразити на ще більше небезпеку. Зараз я познайомлю вас з деким, прохання зберігати спокій і не робити необдуманих дій, – виголосив Ален.

– Ти впевнений у цьому? – звернулась до нього Адрі.

– Баланс порушено, кожної миті я ризикую втрати контроль, тому так, я впевнений.

– Про що це ви? – звернулась до них Ліа.

– Зараз все побачите, – Ален зосередився, за мить біля нього з’явилася Рін з шістьма чорними крилами за спиною. – Знайомтеся – це Рін, мій другий ангел-хранитель, – представив її Ален.

Реакція не заставила себе довго очікувати, й вона була вельми передбачуваною, йому вже не раз доводилось спостерігати подібне.

– Тобто, у вас є два ангели: серафим і... – нарешті вимовив Рікард.

– Про нас вам поки що рано знати, скажу тільки, що ми представники, темної сторони, а Ален здатен поєднувати світло й темряву. Ми не демони, і не зло, а сила набагато вища за це, – відповіла Рін.

– Що з командиром Аленом? – через силу вимовив Рікард.

– Наслідок дисбалансу, – пояснила Рін.

– Відсутність Серафіеля? – припустила Ліа.

– Вірно, – схвально кивнула Рін.

– Почекайте секунду, й ви так просто повірили? – звернулась Ліа до Рікарда і Беренгара.

– Все логічно, на нього діють виключення наглядачів, а значить він представник ордену, й у нього точно є ангел-хранитель. Якби він був демоном, то Рін би не з’явилась, як наші  ангели, а значить у нас є усі підстави йому вірити. Та й тепер дещо стає на місце, – проаналізував Рікард отриману інформацію.

– Що саме? – запитально поглянула на того Ліа.

– Самі посудіть: хтось порушив усі допустимі правила, фактично –  захопив сім кіл. В силу тутешніх правил, відкрито послати війська неможливо, а командир, володіючий подібною силою, вирішив би усі проблеми. Хоча, наскільки я зрозумів, вас використали в сліпу, – звернувся Рікард до Алена.

– Можна й так сказати, у мене були свої причини знаходитись тут, – і Ален мимоволі поглянув на Адрі.

– Але, якщо орден не повідомив вам усіх деталей… – припустив Рікард.