ГЛАВА 46

Навколо була одна лише темрява. Вони мали рацію, коли говорили, що для нього все буде по-іншому. Сходинки позаду не зникали, а утворювали довжелезну доріжку. Адрі й Ліа були попереду. Ален ледь міг розгледіти їхні невиразні силуети, якби не плащ, то можливо, взагалі б втратив з поля зору. Освітлювати все вогнем було надто ризиковано, та й невідомо, як повелась би навколишня природа. Навіть спостерігачі з силою, тут скоріше за все, були рідкістю, якщо взагалі недопустимим явищем. Хоча, це б не пояснювало того факту, що він тут, але враховуючи природу його сили, то навряд чи він сильно відрізнявся від цього місця.

Поки що все проходило спокійно й без ускладнень. Невідомо наскільки далеко вони зайшли, чи скільки часу тривала їхня мандрівка. Відчуття загострились до межі. Постійне напруження давалось взнаки. Здавалось, найменший шерех міг призвести до зупинки серця. Адрі декілька разів оглядалась назад. Він хотів було помахати рукою, мовляв, все добре, та потім зрозумів, що  це марна справа. Його броня злилась з навколишньою темрявою і тепер він навряд чи вирізнявся з неї, тому її дії, напевно служили, хіба що повідомленням: все добре, не хвилюйся.

– Як їм там зараз? – мовив про себе Ален, та Рін, очевидно, щоб його заспокоїти, відповіла.

– Складно сказати. Навколишня енергія, як бар’єр – зупиняє будь-які спроби дізнатись це.

– Я все думаю, щоб я робив на їхньому місці.

– Йшов вперед, – твердо мовила Рін.

– Можливо, але в них немає того, що є у мене.

– Дякую за комплімент, звичайно, та не забивай голови непотрібним. Ти той, хто ти є, а про інше подумаємо пізніше. 

– Може ти й права...

– Я казала, що сім кіл непростий шлях навіть для спостерігача, так що не розкисай, це тільки початок. Далі буде важче.

– Знаю, – зітхнув Ален. – Цікаво, що Серафіель поробляє, поки нас немає?

– Довгі лекції про те скільки правил порушив підтримавши твої витівки, і чому не повідомив про прикликання хранителем. Одним словом: головного болю йому зараз вистачає.

– До речі, про прикликання, а хіба там не знають, хто чий ангел-хранитель?

– Тут є дві сторони монети. З одного боку люди, які безпосередньо пов’язані з ангелами, з іншого ті, хто може прикликати їх на цій стороні.

– Ельфи, Вища Знать, і їм подібні?

– Так. Для людей діють одні правила, а для тих – інші. В першому випадку, все відбувається в умовах жорсткої таємниці.

– Щоб ймовірних хранителів не…

– Саме так. Щодо другого випадку, то тут слід вжити слово договір. Воно правильніше характеризує стосунки ангелів і жителів цієї сторони.

– Система ще та, – зітхнув Ален.

– Але дієва. Щодо обдарованих, то там взагалі особливий сценарій передбачений. 

– Якщо у кожної людини є свій ангел, то чому так мало хранителів?

– Кожен вміє писати, але не кожен є письменником і пише книги.

– Натяк зрозумів.

– Та й справа не тільки в цьому. Суть криється в самих демонах.

– Тобто?

– Вони, якби це сказати, як і ангели – безсмертні.

– Тобто, ми їх пачками вбиваємо?

– Тому-то й вбиваєте, їм байдуже на втрати, тому що вони здатні перероджуватись. Ти що-небудь чув про Чистилище?

– Це, як Проклята Земля для людей?

– Так то воно так, але не зовсім так. Наскільки ти знаєш, в них є своя ієрархія. Найвищі ранги майже неможливо вбити, хіба що ув’язнити, а от нижчі, після смерті, потрапляють в Чистилище. В основному – це безформна енергія, яку потім поміщають в тіла грішників. Звідси й можливість приймати людський вигляд. Ця темна енергія, мов паразит, захоплює нове тіло й поступово підкорює. В людини не залишається ні волі, ні спогадів, вона стає свого роду батарейкою для зарядки демонів.

– Виходить – кожен раз ми вбиваємо собі подібних?

– Як я вже казала: від попередніх власників там мало що залишилось. Хіба що фізична оболонка.

– А як пояснити подібне явище на Землі?

– Все залежить від ситуації. Є демони, функції яких полягають у зборі душ, шляхом різного роду дій. Багатство, слава… – кожен жадає цього й в результаті добровільно впускає цю інфекцію у своє тіло. Інші, за допомогою декількох пересадок, шукають відповідних кандидатів. Варіантів багато.

– А можна якось позбавитись від них?

– Звичайно, та в більшості випадків важко запустити зворотний процес. Тепер ти розумієш, чому сильні хранителі на вагу золота? Якщо ти один можеш знищити пів легіону, однією технікою, то варто задуматись, чи раціонально переходити дорогу такій людині.

– Не простіше запечатати Чистилище, і перебити їх на поверхні?

– Пробували не один раз, але я казала: верхівка там дуже сильна. Групи або знищували, або їм з втратами вдавалося відступити. Та й на кожну нашу дію – знаходилась протидія. Ми групу надсилали, вони у відповідь викидали якийсь фокус.

– Можна припустити, що тут діє схожий сценарій по збору батарейок.