ГЛАВА 38

Ален стояв на мурі й споглядав захопливу картину. Близько ста тисяч солдат вишикувались в шеренги й очікували на відкриття порталу. Їхні погляди були зверненні на нього, простого хлопця, що тільки недавно був звичайним студентом, ходив на пари й зустрічався з дівчатами, а зараз стояв у якості командира однієї з найвеличніших сил цього світу. Вони й не підозрювали завдяки кому зараз відкриється портал і вони попрямують на ту сторону, на захист людей, яких ніколи не знали, які мають проходити покуту на Проклятій Землі. Звичайно, там є і жителі Едему, але вони скоро перетнуть стіну й забудуть Прокляту Землю, як страшний сон. А вони залишаться й зустрінуться віч-на-віч з тими, кого їх навчали ненавидіти й вбивати при першій зустрічі. Хтось загине, хтось здобуде славу й звання, але одне вони знають напевно: як раніше вже не буде. 

– Все готово, – мовив Дакоста, підійшовши до Алена й інших старших Офіцерів.

– Хто поведе першу хвилю? – запитав Ален.

– Маркус. Він знає ту місцевість, тому швидко скоординує солдат.

– На тій стороні знають про наше прибуття?

– Так, ми отримали дозвіл на прохід. Постарайтесь відкрити портал якомога далі від табору Марко, щоб уникнути непередбачуваних казусів, – уточнив Дакоста.

– Добре. Що ж, почнемо, – виголосив Ален.

– Може довірити це комусь досвідченішому? – втрутилась в розмову рудоволоса з тіньового, її звали Каріна.

– Каріна, будь ласка, не маю нічого проти, – Ален простягнув їй посох, та, спочатку завагалась, проте все ж взяла його.

– Я думала вже не запропонуєш. Нас тренували, як поводитись з такими артефактами, – хвалькувато мовила вона.

Однак, як би вона не старалась зосередитись і створити портал, в неї нічого не виходило.

– Закінчила? – насмішкувато мовив Ален. Та, почервонівши, повернула посох Алену. – Якщо більше ніхто не хоче випробувати свої сили? – Ален поглянув на інших жінок з тіньового, ті нічого не відповіли. – То я почну.

Взявши посох Мойсея в праву руку, Ален зосередився.

– Не поспішай, я об’єднаю наші з Серафіелем сили, – мовила Рін. – Добре. Балансу досягнуто, тепер відкривай.

Перед шеренгами солдат відкрився величезний портал. Дакоста подав знак Маркусу й ті швидким маршем рушили вперед. Над Долиною Королів немов грім прогримів, від їхньої ходи. Ці сто тисяч, згрупували з різних підрозділів. Тут були паладини, хранителі й навіть повітряні ескадрильї. Вони мали взяти периметр табору, на тій стороні, під охорону й очікувати прибуття решти військ.

Попри величезний запас сил, довге підтримування порталу забирало в Алена велику кількість сил. Щоб втриматись на ногах, довелось обпертись на посох.

– Все, закривай, – гукнув Бріар, бачачи, що Ален ледве тримається. – З тобою все добре? – запитав він, коли портал закрився.

– Це потребує великої концентрації, але я впораюсь, готуйте наступних, – виголосив Ален.

– Точно все добре? – завагався Бріар.

– Так.

– Признаюсь чесно, я вражена, – мовила Каріна. – Хранителі вчаться роками, щоб розвинути необхідний запас витривалості й вмінь для подібних операцій!

– Радий, що зміг здивувати, – переводячи подих, відповів Ален.

– Тільки чому посох не працював в моїх руках? – задумливо мовила вона.

– Це вже питання до жреців, які ним володіли, – байдуже мовив Ален, хоча подумки витирав холодний піт з чола. – Наступна колона зайшла в долину. – Давайте спершу перевіримо, як там Маркус й інші солдати, – запропонував Ален.

– Не заперечую, – мовив Бріар. – Хто виступить добровольцем? – звернувся він до стоячих поруч старших офіцерів.

– Давайте вже я, а то набридло стояти без діла, – заговорив Дейчі.

– Я відкрию його прямо тут, і протримаю до твого повернення, – повідомив Ален.

– Постараюсь не затримуватись.

Ален знову зосередився, невеликий портал, в людський зріст, відкрився метрів за десять від них. Дейчі швидко попрямував в його напрямку, й за секунду розчинився в ньому. Утримувати невеликий портал не склало особливих труднощів. Через дві хвилини радісний Дейчі повернувся.

– Все добре, вони успішно переправились. Капітан Марко передає привіт.

*****************

Зупиняючись на нетривалий відпочинок, Ален переправляв групу за групою всю ніч. Під ранок геть обезсилів. В долину прибули останні солдати Джеро. Порадившись з Бріаром, Ален вирішив залишити близько ста тисяч охороняти долину. Невідомо, як повернеться ситуація на тій стороні, а зайва страховка не завадить.

Зібравшись з силами, Ален відкрив останній портал і разом з Бріаром, Дакостою і представницями тіньового, попрямував на Прокляту Землю. По прибутті їх одразу зустрів Марко й Маркус, інші готувались до битви. Солдатів було, як мурах. Вони метушились тут і там. Перші групи вже зайняли оборону біля виходу з ущелини. Грифони, на пару з вершниками на драконах, патрулювали повітря, часто роблячи карколомні трюки, хизуючись перед дівчатами з табору повстанців, або ж перед своїми. Жінок в лавах сьомого, хоч і було не так багато, та вони все ж були.