ГЛАВА 32

Відповідне місце вдалося знайти через годину блукань міськими вуличками. Це був величезний будинок з трьома поверхами. Як пояснювали містяни: найкраще місце, у всій окрузі, де можна було зняти пристойну кімнату. Звичайно, за це потрібно було віддати й хорошу суму.

Ален і Маркус зайшли всередину. Приємний запах лаванди розносився по величезному залу. Перший поверх служив свого роду рестораном і ресепшн, на якому відвідувачі замовляли кімнату. Не звертаючи уваги на столи, за якими сиділо близько десяти осіб, в основному дами зі своїми кавалерами, вони направились на ресепшн. Їх зустрів сухорлявий брюнет, років тридцяти. Одягнений в чорний жилет поверх білої сорочки, чорні новенькі штани. З першого погляду Ален подумав, що зараз на Землі, в дорогому готелі.

– Вітаю, чого бажаєте? – звернувся він до відвідувачів.

– Нам би кімнату, – без зайвих церемоній відповів Маркус.

– Одну? – перепитав чоловік.

– Так.

– Надовго плануєте затриматись у нас?

– День, не більше.

– Оплата золотими, чи записати на рахунок?

– Золотими.

– З вас двадцять золотих.

– Нічогенькі у вас ціни.

– Найкраще місце у всій окрузі. У нас зупиняються відомі персони. Недавно навіть гостював сам командир сьомого – Ріган, – на одному диханні видав чоловік.

Ален і Маркус переглянулись.

– Ну, не командир, а тимчасово виконуючий обов’язки командира, – виправив його Маркус.

– А ви, як я бачу, теж з сьомого? – не розгубився той.

– Можна й так сказати, – похитав головою Маркус.

– Тоді – непотрібно грошей. Всі витрати візьме на себе готель.

Маркус посміхнувся і заховав в кишеню золоті монети.

– Дякуємо, – мовив у відповідь Маркус.

– Не варто, це ми маємо дякувати. Ваш легіон захищає місто й навколишню територію, а цього, для мене, більш чим достатньо.

– А що є якась небезпека? – вдав здивування Маркус.

– Ви знаєте, які зараз часи. Рейди демонів почастішали, та й говорять,  що в окрузі бродить невідома істота, – нагнувшись і тихо, так, щоб не почули інші клієнти, мовив чоловік.

– А що говорять хранителі? – Маркус вирішив використати цю можливість для вивідання останніх чуток.

– Обіцяли розібратись.

– Дивно все це, – знову похитав головою Маркус.

– І не кажіть, – скоса поглянув він на залу, немов там і справді зачаївся якийсь монстр. – Добре, не буду втомлювати вас розмовами ви, напевно, здалека прибули. Ось ключ, кімната номер двадцять. Підніміться на другий поверх і пройдіть в кінець коридору.

Маркус ще раз подякував, і вони попрямували нагору. Це була непросто кімната, а королівські апартаменти. Складались з вітальні, чималої спальні, спеціальної кімнати для гардероба, і душової.

– Давно я не спав в чистому, м’якому ліжку. Аж дух перехоплює при вигляді усього цього, – захоплено виголосив Маркус.

– Кімната достойна «королів», – скупо посміхнувся Ален. – Рін, – подумки звернувся Ален до неї.

– Вже починаю, – Рін одразу зрозуміла його натяк.

Алена, як і минулого разу в Бастіані, огорнуло сліпуче світло й почалися зміни. Чорна кіраса перетворилась на білу, не змінивши при цьому форми й загальних деталей, тільки колір. Щитки на руках зникли. Штани й кросівки, також змінили тільки колір. Тепер він був схожий на рядового хранителя.

– Залишився тільки плащ, – виголосив подумки Ален.

– З цим будуть невеликі проблеми. Плащ – це енергія, утворена складним процесом. Зробити зміни дуже важко це, як переписати саму людину.

– Але ти можеш, хоч щось зробити? – ледь не благально мовив Ален.

– Дві години, довше не протримається.

– Більш, ніж достатньо,– радісно мовив Ален, радий, що план залишався в силі.

– Впевнений, що встигнеш? – скептично мовила Рін.

– Доведеться, в крайньому разі зімпровізуємо.

На плечах Ален з’явився плащ. На ньому не було номера сім, тільки блакитний дракон.

– Я вже починаю ставити собі питанням, що ви задумали, раз пішли на такі зміни, – заговорив Маркус, який до того сидів і спостерігав.

– Складні ситуації потребують відповідних рішень. А тепер вперед, до цитаделі. І пам’ятайте: вам потрібно тільки провести мене всередину, далі ні в що не втручайтесь, чим би не було побачене.

Маркус схвально кивнув і вони попрямували до дверей.