ГЛАВА 81

Ален і посланець перемістились в непримітну таверну на околиці міста, в цей час тут було не особливо людно. Марко й ще одна особа в накидці, сиділи за столиком на протилежному кінці таверни. Ален не бачив обличчя, але чомусь відчуття підказували, що це була жінка.

– Привіт, що за секретність? – сівши за стіл, звернувся Ален до Марко.

– Вибачаюсь за це, та ситуація нестабільна. Пам’ятаєш наказ, що ти підписував перед початком навчання?

– Пригадую, а що? – Ален кинув косий погляд на особу, що сиділа з Марко.

– Він являється причиною всього цього, та для початку, я представлю тобі декого. Знайомся – це Хлоя, внучка головнокомандувача і новий капітан сьомого.

– Ну, що ви, капітан Марко, необхідні документи, ще не підписали, так що формально, я не вступила на цю посаду, – почувся приємний, але водночас наповнений якоюсь «прихованою загрозою» голос. Дівчина скинула накидку й Ален побачив гарну брюнетку років двадцяти чотирьох, двадцяти п’яти.

– Хлоя, невже ти та… – Алена раптом осінило, він згадав, де чув це ім’я. – Але ж...

– Ми зустрічались в Долині Королів, тільки злюка Бріар вирішив покинути мене, нестерпний старий, – вираз її обличчя не змінився, проте Ален відчув, як вона нагадує йому Дейчі, з його особливим почуттям гумору.

– Але як ти...

– Капітан Марко допоміг переправитись через стіну після того, як я потрапила в Бастіану, хоча я й хотіла залишитись.

– Скільки разів просив звертатись до мене без звання, – зніяковіло мовив Марко, який через це відчував себе старцем.

– Добре, добре, – мовила Хлоя.

– Хіба ти… – натякнув Ален на її вік.

– Ця форма мені більше подобається, тут в мене хоч щось виросло, – останні слова заставили Алена почервоніти. – Ви, такий милий, коли червонієте.

– Якщо чесно, то не бачу особливих змін, – мовив Дейчі, що також приєднався до них.

– Ану повтори, довгі вуха! 

– На себе подивись, плоско…

– Ну, все, годі вам, – суворо мовив Марко. – Не забувайте про присутність командира.

– Це не моя вина! – одночасно вигукнули Хлоя і Дейчі.

– Повернімось до мети зустрічі, – мовив Марко. – Як я вже говорив раніше: річ у тому наказі, вірніше у відповіді на нього.

– А що не так? – запитав Ален.

– Кіра й Майя перебувають на Землі з особливою місією по пошуку обдарованих, але те, що вони виявили в ході завдання – збентежило нас з Бріаром, і ми вирішили порадитись з тобою, – Марко зробив невелику паузу. – Це стосується зрадника.

– Що ще за зрадник? – мовив Дейчі, що відволікся від суперечки з Хлоєю.

– Ах, вибач, зовсім забув перед відправленням повідомити тобі деталі. Командир, може ви це зробите? – запропонував Марко.

– Без проблем. На семи колах ми виявили інформацію не тільки про Бакарі, але й про зрадника серед командирів.

– Не може бути? – скрикнув Дейчі, чим привернув до себе увагу хазяїна таверни.

– Та тихше ти, – поспішила закрити йому рота рукою Хлоя. – І так ризикуємо вже знаходячись тут.

– Ризикуєте? – здивувався Ален.

– Ти вже чув про Знать? – скоса поглянув на нього Марко.

– Беатріс саме розповіла останні новини, – посміхнувся Ален.

– Тоді це зекономить трохи часу. Після останніх подій Знать, крім основної діяльності, активно стежать за нашим легіоном. Їм не подобається, що ти стоїш на шлях їхніх планів. У відкриту вони проти тебе не виступлять, проте позбутись фігур з оточення можуть. І не останню роль в цьому відіграє наказ про повернення двох капітанів.

– За даними Беатріс зрадник скоро виявить себе.

– Це так, тільки не забувай, що будь-яку ідею можна подати під різними кутами. Якщо проявиться весь ланцюжок, всупереч сценарію, то всі зусилля обернуться проти них.

– І що від мене потрібно? Хоча, почекай, враховуючи учасників зустрічі, то припускаю, що мова піде про подорож на ту сторону, тільки питання: чи вам потрібна моя згода, чи моя участь?

– Друге, – без особливих емоцій заговорив Марко.

– А ви проникливі, – звернулась Хлоя до Алена. – Не те, що цей гостровухий телепень.

– Кого ти телепнем назвала? – огризнувся Дейчі.

– Тобто, з гостровухим, ти вже погодився, – потираючи стакан зі соком, мовила Хлоя.

– Ах, ти ж плоско…

– Не ввічливо, так говорити про дівчат, – повчала його Хлоя, чим ще більше злила.

– І я так зрозумів, що вони будуть супроводжувати мене? – натякнув Ален на Хлою і Дейчі.

– Так. Як би це смішно не звучало, проте твою відсутність легше пояснити. Я надам Дейчі усю необхідну інформацію, щодо пошуку дівчат, – мовив Марко.

– І коли вирушати? – запитально поглянув Ален на Марко.

– Це вже сам вирішуй, бажано якнайшвидше.