ГЛАВА 73

– Нагадую, що ми почали повторення, і на минулій лекції розглядали три етапи переродження, – мовив Арлен. – Тепер розгляньмо, що відбувається після потрапляння за Внутрішні Ворота. Хто хоче виступити? Мелісса? Прошу, ми тебе уважно слухаємо.

– Після переродження перші люди потрапили в райські сади, населені незвичайними істотами й рослинами. Вони відчували розгубленість і не знали, що робити. На допомогу прийшли ангели. Вони навчали нас, допомагали влаштуватись в цьому незвичайному світі. Ми жили в мирі й гармонії з природою. З часом люди все прибували. Нас ставало дедалі більше й ми почали формувати перші громади й перші закони. Почали з’являтись перші селища. Тоді ми ще не були настільки освічені в будівництві, й перші будинки споруджувались з дерева, а дахи перекривали соломою або очеретом. Враховуючи, що нам непотрібні були: їжа, вода й інші необхідні для життя людей Землі чинники, то весь вільний час ми займались навчанням. Ангели вважали, що краще нам освоювати все поступово. Так ми навчились обробітку каменю і заклали перші міста, що розміщувались недалеко від Внутрішніх Воріт. Це територія сучасного королівства Адір. З кожним століттям нас ставало все більше й почалось освоєння дальніх земель. Так почали виникати міста на території Ієрихону. В цей час на Землі відбулися події, що повернули людську історію в нове річище. Люди почали будувати Вавилонську Вежу. На Землі її вважають простою легендою, хоча насправді це далеко не так. Задля безпеки самих людей, ангели стерли всю інформацію про цю технологію. Вірніше стерли там, жителі ж Едему знали правду, про що свідчать записи в багатьох хроніках. Сила, даної технології, до кінця не вивчена, та опираючись на деякі документи й чутки, можна припустити, що це був артефакт часів створення вимірів. В той час на Землі подібні речі були не новиною. Артефакт являв собою будівлю висотою приблизно сто  вісімдесят метрів. В документах сказано, що його сила була здатна перетворити Землю на пустелю. З його допомогою земні королі хотіли підкорити інші народи. За іншою версією сила артефакту була призначена зруйнувати ворота Едему й дати можливість тамтешній знаті потрапити на цю сторону. У всякому разі цей задум зупинили, а в якості покарання люди забули загальну мову. З’явилось десятки інших мов, схожих, проте далеких від загального розуміння. Лише проходячи переродження ми знову навчалися їй.

Мовне питання стало причиною великої кількості дискусій і воєн. Хоча, по суті, це лише одна з причин переродження. Людина, яка по тих чи інших причинах, не може розмовляти, все одно не здається і вивчає мову жестів. А ті, хто ведуть війни через подібне, не більше, чим одержимі смертними гріхами, таким людям закрита дорога в Едем.

Вибачте, трохи відхилилась. Після тих подій, на другому етапі переродження, людям, поряд з загальними особливостями цього світу, відкривалась і загальна мова.

Йшли роки. Міста виростали, почали утворюватись королівства. Адір, Ієрихон, Дірім, Керіан й Аделайс – першими проголосили подібний статус. Шляхом голосування люди обрали лідерів і почали формувати інші гілки влади. Та все ж навіть в Едемі людська сутність взяла верх. Першими паростками стали чвари між королями й старійшинами, які не бажали приймати новий лад. Попри вибір людей старійшини все ще мали величезний вплив чим, в результаті, й скористались. Конфлікт зупинило втручання ангелів. Внаслідок переговорів сторони прийшли до загального рішення. Не бажаючи розв’язувати війну старійшини, зі своїми прибічниками, покинули землі даних королівств і оселились на півночі, заклавши початок Нейтральним Землям. На зміну старійшинам прийшли сенатори, що своїми амбіціями не поступались королям. І ті, і ті прагнули більше влади. Бачачи до чого все йде, частина людей вирішила пливти через океан на незвідані землі. Так утворились Терріан і Ферагон. Монархічний тип правління та вдалося частково викорінити, перевівши його на формальний рівень, керували ж усім представники провінцій.

Чим далі, тим сильніше в королівствах посилювалась боротьба за владу. Всупереч правилам кожне королівство стало нарощувати військову силу й шукати спосіб, як би підкорити інших. Найбільшого успіху, в цьому, досягли жителі Аделайсу. Вони використовували своїх агентів, щоб підкупляти високопосадовців інших королівств, поширювали ідеологію, що в людей забрали їхню сутність, заставивши підкорятись загальним правилам. Мова, традиції, культура… вони старались спекулювати на всьому. Їхні ряди поповнювалися надзвичайно швидко, цьому сприяли, в першу чергу, тільки-но прибулі. Останньою краплею стало знайдення древніх сувоїв. Відчинивши Зовнішні Ворота, аделаайсці впустили орди демонів на землі Едему. Почалася війна, якої ще не бачило людство. Тільки за перший день загинуло близько п’ятдесяти тисяч мирних жителів, і стільки ж солдатів. Керіан першим прийняв удар, інші королівства не спішили допомагати, оскільки вважали, що зможуть домовитись. Проте така позиція виявилась хибною. Крім Аделайсу демони піддавали вогню всі королівства. Не допомогло й втручання ангелів. Крок за кроком демони просувались все далі, й так дійшли до теперішньої столиці, де їх наступ зупинили. Завдяки втручанню в війну серафимів, демони почали зазнавати поразки. Прагнучи знову відновити свою перевагу, демони  відправились на Землю. Тисячі людей поповнили армію Проклятої Землі. Щоб врятувати вцілілих і перемогти темні орди, було прийнято рішення вивільнити на Землі силу архангелів. Результатом став Всесвітній Потоп. Тільки одному праведнику, зі своєю родиною, вдалося врятуватись. Мені продовжувати? – звернулась Мелісса до Арлена.

– Ні, на сьогодні достатньо. Командире Ален, у вас є запитання? – звернувся до того Арлен.

– В загальному все ясно, хоч підсвідомо й не можу змиритись з фактом, що тут могло відбутись подібне.