ГЛАВА 11

– Прокидайся, соня! – почувся приємний голос Рін. 

– Вже ранок? – пробурмотів сонно Ален.

– Вже обід! – трохи сердито, але все ж з притаманною їй лагідністю, мовила вона.

– Знову проспав, – зітхнув Ален й накрив голову подушкою.

– Вставай, досить спати! – і вона стягнула з нього ковдру. 

– Ще декілька хвилин... 

– Вставай, кому кажу! – легеньким порухом руки вона підняла його на ноги. 

– От приставуча! 

Вдягнувшись і взявши меч, Ален у компанії Рін попрямував до кімнати Бартоломео. Постукавши декілька раз, вони стали чекати, та відповіді не було. Натомість, до них підійшла стара з вигляду служанка, і простягнула згорток паперу. В ньому йшлося про те, що вони чекали його на арені. 

– Навіть вони працюють тоді, коли ти спиш! – сердито мовила Рін.

– Їм не спиться через старість! – жартома відповів Ален.

– Ха-ха-ха, як дотепно! Запитай, як пройти на арену. 

– Немов вона скаже, – натякнув Ален на те, що їм заборонено розмовляти з бійцями.

– Тоді, хай покаже! – Рін помітно сердилась.

– Що з тобою сьогодні?

– Нічого, а що? – відповіла різко.

– Ти мов з ланцюга зірвалась! 

– Ну, дякую за комплімент, ти справжній джентльмен! 

– Так, поглянемо, так от в чому справа… Яка ж ти дурненька.

– Годі лізти в мої думки! – відрізала Рін.

– Ну, вибачте, невидима дівчино, або краще голос, який тільки я чую! Добре, хоч не доводиться вголос все це говорити! 

– Годі передражнювати мене! 

– Ти перша почала!

– Ви, як діти маленькі, чесно слово, – мовив Серафіель. – Ще побийтесь тут. 

– Весело було б, якби я зараз почав махати руками в повітрі, – пожартував Ален.

– Це він дитина, я від самого ранку чекала поки він прокинеться! – обурилась Рін.

– Годі сваритись, ця жінка і так не розуміє, чого ти застиг перед дверима і нічого не робиш, – нагадав їм про служанку Серафіель.

– Ой, я зовсім про неї забув! – винувато мовив Ален.

Ален хотів запитати, як пройти на арени, та схоже, вона швидше зрозуміла в чому справа, або просто виконувала вказівки Бартоломео. Поманивши його рукою, вона попрямувала вперед, а він за нею.

– І, Рін, перестань так хвилюватись за Алена, а то  такими темпами це й мені передасться! – звернувся до тої Серафіель.

– Я не можу контролювати ці емоції. Це все від злиття душ, – виправдовувалась вона.

– Або ж хтось боїться... – мовив Ален. Рін легенько стукнула його по плечу. 

За дискусіями незчулися, як вийшли на величезну арену. Яскраве світло сліпило й не давало роздивитись все, як і першого разу, коли Бріар тільки-но привів його сюди. 

– Он Бартоломео й Бріар! – першою побачила їх Рін.

Ті помітили Алена і помахали рукою, щоб той спускався. 

– Ми думали, ти до вечора будеш спати! – посміхнувся Бартоломео. 

– Я й сам не підозрював, що так довго просплю, – винувато мовив Ален. 

– Вони з тобою? – Бартоломео підозріло роззирнувся навкруги, чи його хтось не чув. Трохи далі від них тренувались двоє демонів, проте вони не звертали жодної уваги на них. 

– Так, – ствердно кивнув Ален.

– Ми вас чуємо, і прекрасно бачимо! – не стрималась Рін. 

– Рін особливо рада сьогоднішнім тренуванням, всю дорогу розказувала, як би краще використати ту, чи іншу техніку, – кепкував з тої Ален. 

Серафіель засміявся. 

– Вибач, схоже, це дійсно вплив злиття, – винувато мовив Серафіель після сердитого погляду Рін.

 Рін розсерджено попрямувала на глядацькі місця. 

– Тепер вона вирішила спостерігати за всім здалека, – жартома повідомив Ален. 

– Бачу, зв'язок тільки міцніє, раз їм передаються твої емоції, – заговорив Бріар. 

– Давайте приступати! – запропонував Бартоломео, якому натерпілось побачити силу Алена. – Пропоную простенький спаринг на мечах.            

Ален схвально кивнув і вони почали. Спочатку Бартоломео не використовував складних технік, але потім почав збільшувати натиск. Ален майстерно захищався, іноді роблячи контрвипади. Майстерність володіння зброєю йому дісталась від Серафіеля. Та ось Ален зробив необережний крок вперед і Бартоломео цим скористався, збивши його з ніг. 

– Не послаблюй захисту! – заговорив зосереджено Бартоломео. Попри чималий досвід, з Аленом він не розслаблявся.

Бій продовжився, швидкість ударів Алена зростала, проте і його супротивник не відставав. Ось, їхні мечі схрестились знову, Ален зробив простий, але дієвий маневр і опинився за спиною Бартоломео. Той встиг повернути меча, відбиваючи імовірну атаку, але цього було недостатньо й Ален вибив меча з його рук.