ГЛАВА 5

– Так, хлопче, а тепер слід добре обдумати наші дії, а то один необережний крок, і ми усі, як би банально це не звучало, помремо!

– Можете розповісти трохи про це місце, щоб в разі необхідності, я зміг зорієнтуватись на місцевості?

– Сама долина знаходиться в оточені чималих гір. Ми, наскільки я зрозумів, зараз на єдиному вході в долину, руїни замку знаходяться трохи вище, на півночі. На заході є лабіринти печер. Сам замок оточує чимала стіна, але за роки воєн вона потерпіла значних руйнувань і її вже давно не відновлювали. Та при необхідності вона ще витримає нетривалу осаду. Вихід звідси тільки один, через дорогу, якою ми прибули. Портали, скоріше за все, знаходяться в самому замку.

– А що за істоти входять і виходять з наметів?

– Ти про бісів? Вони разом з нолами знаходяться на самому низу ієрархії демонів, робітничий клас, так би мовити. Біси часто вселяються в людей, щоб захопити їхні душі й вислужитись перед вищими демонами. Ти, напевно, часто чув про біснуватих на Землі. Так от – це їхня робота. Вони не несуть особливої загрози, але тривогу, в разі необхідності, можуть підняти, тому їх слід враховувати в нашому плані.

– Якщо підсумувати, то ми знаходимось в природній фортеці, з одним входом і виходом, в оточені купи демонів, які хочуть перетворити нас в рабів.

– Абсолютно вірно, але демони дечого не знають про це місце. В печерах, про які я говорив, живуть цікаві істоти на ім’я василіски. Вони дуже не люблять, коли на їхню територію заходять без дозволу. На даний момент вони сплять глибоко під землею, нам потрібно придумати як їх розбудити.

– А що в них такого особливого?

– І що ви робите у своїх школах? – похитав головою Абнар. – Василіск може перетворити на камінь усе, що побачать його очі, а точніше усе, що загляне йому в очі.

– Типу горгони?

– Все-таки, хоч щось ти читав! 

– І як нам розбудити їх?

– Є в мене одна ідея. Наскільки я чув, вони чутливі до сили хранителів. Великий сплеск зможе їх розбудити й виманити назовні.

– Залишається одна проблема, як нам вибратись з клітки?

– Ти помітив щось незвичне за час подорожі?

Ален замислився, але для нього весь цей світ був незвичним.

– Для мене все тут незвичне!

– Зосередься, це стосується клітки, – наполягав Абнар.

– Коли ми під’їжджали сюди, вона немов засвітилась, але я думав, що це звичне діло, враховуючи місце в якому перебуваємо, і не надав особливого значення.

– Ці клітки створені, щоб утримувати імовірних хранителів.

– Так, новини краще нема куди! Я, бувши простою людиною, не зміг нічого зробити, тепер ще й ці сили запечатали! – іронічно виголосив Ален.

– Розумію твій сарказм, але дослухай до кінця. Стримувальна сила розрахована тільки на рядових хранителів, якщо твоя сила виявиться більшою, то ми без проблем виберемось.

– А якщо ні?

– Тоді нас прикінчать на місці й ми не попадемо в рабство!

– Ви містер надія, я аж пройнявся вашою рішучістю! І як мені вивільнити цю силу? Є чарівні слова, чи потрібно станцювати якийсь танець?! 

– Вас взагалі нічого не вчать, коли ти останній раз був у церкві, чи як там у вас тепер це називається?

– До останнього часу, я взагалі не вірив в існування цього світу!

– Важкий випадок! – похитав головою Абнар. – Ти хоч знаєш, що таке молитва?

– Звичайно, те що я не ходив до церкви, не означає, що я не знаю молитов! – обурився Ален.

– Значить ще не все втрачено, – посміхнувся Абнар. – Тепер слухай уважно. Церква споконвіку існувала для того, щоб люди мали куточок, де б спокійно могли поспілкуватись з Творцем. Спілкування відбувалося за допомогою молитви, є величезна кількість молитов. З ними нас хрестили, з ними ми йшли до першої сповіді, з ними нас відправляють в останню дорогу. Та не всі знають їхню істинну силу. Виголошуючи їх ми можемо не тільки спілкуватись, а й прикликати своїх ангелів-хранителів. На Землі, через ряд причин, це зробити майже неможливо, але тут все по-іншому.

– Щось мені підказує, що в кожній історії є своє «але».

– Сила буде вивільнена хаотично, і ти не зможеш контролювати її довго.

– Але...

– Вона може вбити тебе, або нас… Хранителі, в основному, проходять цю процедуру в ордені, де усі ризики зведені до мінімуму, ми ж робитимемо це в польових умовах.

– Зашибісь перспективи! І коли ви хотіли про це сказати?! – розсердився Ален.

– В будь-якій справі є свій ризик, незнання про який іноді допомагає.

– Сперечатись не буду, зараз на це немає часу, просто скажіть потрібні слова.

– Почекай, потрібно попередити людей, якщо ти все ще хочеш їх врятувати! – Ален схвально кивнув. – Влаштуйся зручніше й зосередься, а я все зроблю, – Абнар пошепки звернувся до людей в сусідній клітці. Ті боязко на нього подивились не розуміючи, що він від них хоче. – Не бійтесь! – продовжив  він. – У нас є план, але потрібно, щоб ви були готові. – Ця новина їх зацікавила, їхні очі загорілись надією. – Передайте іншим, щоб вони не боялись того, що буде далі, а були готові. – По галявині пронісся ледь чутний шепіт, люди передавали одне одному послання Абнара. – Все, тепер займемось тобою, готовий?

– Так! – ствердно кивнув головою Ален.

– Повторюй за мною: 

Pater noster, qui es in caelis;  
           sanctificetur nomen tuum;  
            adveniat regnum tuum;  
              fiat voluntas tua, sicut in caelo et in terra. 
               Panem nostrum quotidianum da nobis hodie;  
             et dimitte nobis debita nostra,  
                    sicut et nos dimittimus debitoribus nostris;  
              et ne nos inducas in tentationem;  
         sed libera nos a malo. Amen.

Тепер не відволікаючись промов наступне: 

     Angele Dei,
         qui custos es mei,
           me, tibi commissum pietate superna,
        illumina, custodi,
       rege et guberna.
      Amen.