ГЛАВА 9 ТЕРРА ІНКОГНІТА

Вже другий день вони перебували в вимірі, де знаходився портал на Терру Інкогніту. Ален все зволікав з проходженням. Причина цьому, з моменту битви в Ієроніні, не приходила до тями. Теа і Еллі не відходили від неї і Рея, якому також добре дісталося. За весь час пролунало лише декілька скупих фраз. Ален не хотів ні з ким розмовляти. Він сердився на самого себе за слабкість.

 Так пройшов і третій день. Ввечері четвертого вирішив нарешті діяти. Для початку – оглянув портал. Його добре охороняв змішаний загін хранителів: сьомого третього, четвертого легіону і бійців – Девкаліону, Валькірії і Скваду. Сама він міг пройти без проблем, однак провести непомітно групу – було неможливо. Тому Ален врешті-решт прийняв рішення звернутися по допомогу до Натаніеля. Зв'язок через Іскру встановився миттєво. Натінель не приховував збудження. Весь Едем гудів, як вулик, після подій в столиці Нейтральних Земель. Смерть трьох херувимів і друга поява вершника Апокілпсису, не віщувала нічого доброго. Історія обростала новими подробицями, і вже не було людини, яка б зі страхом не підводила очі в небо, очікуючи чогось страшного.

Ці чутки не пройшли стороною і Натаніеля. Вислухавши прохання Алена, він одразу погодився, адже – це була можливість нарешті почути правду. Гості прибули вже через годину. Їх було четверо. Три чоловіки і одна дівчина, на усіх були командирські плащі. Розплакавшись, дівчина кинулась обіймати Алена.

– Задушиш, – скупо посміхнувся Ален.

– Спочатку – так і хотіла зробити, – насупила вона губи. – Ти при своєму розумі? – дорікнула вона йому.  

– Сам вже не знаю, – пожартував Ален.

– Де ти був, чому не зв’язався з нами? – не вгавала Габріелла.

– Давайте прогуляємось і я все розповім, – звернувся Ален до інших. Ті схвально кивнули у відповідь.

Ален спеціально вибрав це місце. Ця невелика стежка вела від їхнього сховища, через густий ліс, до чималої гірської річки. Сьогодні був повний місяць і її було добре видно. В цю частину виміру ніхто не заходив. Хранителі зосередили усі сили навкруг порталу, а «неважливі» зони перебували під дією захисних технік, або ж в них розмістили величезну кількість пасток, які спрацьовували по спеціальних принципах. Пройти непоміченими істоти з силою не могли, а без неї сюди і заходити не було сенсу. Та і якщо комусь би вдалося пройти – біля порталу чекало декілька десятків тисяч елітних солдат, готові життя віддати, щоб його захистити. Прибувши сюди Алену довелося попрацювати, щоб їх не помітили.   

– Навіть не знаю з чого розпочати, – задумливо мовив Ален, прямуючи стежкою.

– Почни з Ієрихону, а то дотепер не можу зрозуміти, що там відбулося, – порадив Натаніель.

– Ти розповів їм про мою силу? – запитав Ален.

– Ні. Після всього – вважав за потрібне мовчати, до твого повернення.

– Тоді почну з моменту, коли ми відправилися на Землю. По прибутті нас зустріла Кіра, а потім і Майя. Вони повідомили про зрадника в рядах хранителів. Вірніше, вони думали, що повідомили. Насправді ж Зевс був маріонеткою, в прямому значенні цього слова. Ним керував Бакарі. Та про це потім. Разом з даними про зрадника, Кіра розповіла про природу моєї сили.

– Природу? – перепитав Драгон.

– Він власник непросто Волі Творця, – мовив Натаніель.

– Невже вона... Вища Воля? От що тоді було в порту, – вигукнув спантеличений Драгон.

– Тепер все стає на свої місця, – мовив Марко. – От Дейчі, а я то думав, що він так ретельно приховує.

– З вашого дозволу я продовжу. Дізнавшись про атаку на Ієрихон, ми одразу відправилися назад, та по прибутті потрапили в пастку. Ілюзія, створена Бакарі за допомогою Зевса, була настільки реальною, що якби не Вища Воля – не знаю чим би все закінчилось.

– Я пам’ятаю її активацію, ми з Марком, якраз пробивались через ще не до кінця сформований бар’єр, – заговорив Натанаіель. – Це була одна з заборонених технік, якщо не помиляюсь.

– Так, хоча не розумію, як вона йому вдалася. Архангел мав би давно покинути його, чи я чогось не знаю? – Ален запитально поглянув на своїх співрозмовників, в надії, що вони проллють світло на цю подію.

– Все так, якби не одне але… – мовив Драгон.

– Хочете сказати… – Ален одразу зрозумів до чого хилить Драгон. – Вже тоді ангели вирішили діяти.

– Поки що це явище не набуло масовості, та з кожним днем баланс перехилюється.

– Що було далі? – не стримався Натаніель.

– Вони використали покров херувимів, та мені вдалося взяти під контроль його силу. Далі бій з Зевсом, де я зрозумів у чому справа. Ну і… – Ален на секунду замовк, збираючись з силами. – З’явився сам винуватець торжества.

– По очах бачу, що ти щось недоговорюєш, – Натаніель був непохитним в своєму прагненні нарешті дізнатись правду, це позначилось і на його незвичній емоційності, зазвичай він був холоднокровним і небагатослівним.

Зібравшись з думками, після секундної мовчанки, Ален продовжив розповідь. Кожне слово давалось непросто, не кожен день доводилося повідомляти таке.  

– В супроводі Адрі... – Натаніель і Драгон переглянулися. Такого повороту вони явно не очікували. – Він взяв її в заручниці й погрожував вбити, якщо не виконаю його вимоги.