ГЛАВА 25

Ален і Рін перемістились на галявину звідки він потрапив на берег моря. Повідомивши Михаїлу, що в нього є важливі новини і їм потрібно зустрітись подалі від сторонніх очей, Ален став очікувати на їх прибуття. Рін помітно нервувала, признатись чесно й сам Ален відчував певний дискомфорт, непросто пояснити, що особа яка донедавна була запеклим ворогом, раптово перейшла на їхню сторону.

За хвилин десять з’явилися й гості. Сказати, що вони були здивовані – це нічого не сказати. Майже на рефлекторному рівні в їхніх руках з’явилася зброя.

– Або я сплю, або – це чергові витівки Вести і її звірят! – першим заговорив Михаїл. По йогу тону було видно, що він ледь стримувався, щоб не вигукнути те, що насправді думав.

– Так, так, а я думав сюрпризи на сьогодні закінчились, – мовив Серафіель з презирством.

– Ален, може поясниш, що тут, заради Творців, відбувається?! – вигукнув Люцифер.

– Почну з того, що ваші очі вам не зраджують, і це не аномалія, викликана діями Вести.

– Хочеш сказати, що ти добровільно знаходишся поруч з «істотою», яка стільки часу катувала тебе й через яку ми ледь голів не позбулись?! – вигукнув роздратований Серафіель. Рін прикусила з досади губу, згадавши через що довелося пройти Алену після їхньої втечі з табору Захарія. – Що, правда очі коле, принцеско, – бачачи її реакцію, вирішив не послаблювати натиску Серафіель.

– Давайте зменшимо запал і поглянемо на ситуацію по-іншому, – мовив Ален.

– А тут і дивитись немає на що, тільки даремно час витратив, краще займуся захистом наших людей, а то невідомо, що там відбулося за час нашої відсутності, – і Серафіель скоса поглянув на Рін. – Демони могли вже каменя на камені не залишити від міста, вона добре вміє відволікати увагу, – після останніх слів Серафіель поспішив переміститись.

– Як би мені хотілось побачити позитивні сторони від цього дійства, та в голову приходить тільки одна думка… – і Михаїл ще міцніше стиснув свого списа. – Ален, ми хоч недовго знайомі, та я вже встиг проникнутись до тебе певною симпатією і повагою за допомогу нам, та доки поряд з тобою… ця особа, наші дороги розходяться, – і Михаїл також зник, залишивши після себе відчутний осадок.

– Не буду затримувати, – байдуже мовив Ален до Люцифера, що єдиний ще не покинув галявину.

– А я б волів залишитись, – мовив той без тіні сарказму. Ален здивовано подивився на нього. 

– Командир попередив про такий розвиток і наказав допомагати. Хоча, я й сам не проти. За ці дні я зрозумів одну просту річ, ти непросто так з’явився тоді на нашій дорозі. Тому, якщо можу бути корисним, до ваших послуг. З вами куди безпечніше, – постарався пожартувати він під кінець.

– А як же Серафіель і Михаїл? – запитально поглянув на нього Ален.

– Не маленькі, дадуть собі раду. Та й сумніваюсь, що ми покинемо їх, тому хай поки перетравлять побачене. То який план? Не думаю, що ви викликали нас сюди, щоб з’ясувати стосунки.

– Завтра має прибути частина Армади на чолі з Азаріасом і знаттю Ріосар, до цього часу ми маємо покинути це місце, – повідомив Ален.

– Обнадійливий початок. Але ти говорив, що не можеш створити міст Творення.

– Це й непотрібно, – Рін і Люцифер здивовано поглянули на Алена. – Довіртеся мені, а зараз слід придумати, як затримати Армаду.

– Думаю, найпростішим рішенням буде захопити Весту, – запропонував Люцифер. – Якщо, звичайно, ніхто не заперечує? – і він кинув косий погляд на Рін. Та помітила це й поспішила відповісти.

– Я підтримаю будь-яке ваше рішення.

– Просто і зі смаком, – потер бороду Ален. – Тільки залишається питання, щодо розриву Буття. Я можу наказати їм підтримувати його, та це відволіче мою увагу від головного завдання.

– Візьму це на себе. Одна з причин, чому командир відправив мене тоді з Михаїлом – це особливості моєї реліквії.

– Особливості? – запитально поглянув на нього Ален.

– Виправ, якщо помиляюсь, але це стосується третьої стадії  вивільнення? – мовила Рін.

– Так, – посміхнувся Люцифер. – Ви добре нас вивчили.

– Це лише теорія, я бачила роботи брата з цього питання, він розібрався тільки в двох стадіях, а щодо третьої висував теорії, але мені вони видалися цікавими.

– Третя розділяється на два етапи. Перший – це контрольоване поглинання темної енергії і перетворення в мою власну, а другий – можливість знищувати Іскри Темних.

Рін впала в легкий ступор, схожі емоції зараз відчував і Ален.

– Якщо ти володієш настільки грізною зброєю, то чому ви ще не скористались нею? – мовила Рін збуджено.

– У кожної зброї є свої сильні і слабкі сторони… – посміхнувся Люцифер.

– Це все добре, та не бачу яким чином це нам допоможе, – опанувавши емоції запитала Рін. – У нас же не стоїть завдання їх вбити.

– Скажемо так, вбивство Іскри не зовсім звичний процес. Довіртеся мені, про інше я потурбуюсь.

– Добре, тоді зробимо наступне: після прибуття на міст я займуся альфами, а на вас залишаю Весту, – мовив Ален.

– Впевнений, що тобі непотрібна допомога, ти ще не зустрічався з таким ворогом? – звернулась Рін до Алена.