ГЛАВА 8

Довго шукати не довелося. Вони й не приховували своєї присутності. Усі троє були на центральній площі, яка тепер нагадувала покинутий пустир. Перевернуті торгові лавки, розкидані святкові прикраси, полум’яні язики, що поглинали чергову будівлю. Шматки скла хрускотіли під ногами. Люди, що встигли заховатися в найближчі будинки, боязко виглядали на вулицю, не розуміючи, що відбувається. В небі скупчилось близько десяти дирижаблів, вони безперервно освітлювали місце, де стояли херувими і, по всій видимості, готувалися підтримати атаку наземних сил, що сформували коло, в надії стримати ворога. Гостям було байдуже на метушню навколо, в них була одна ціль.

З кожною хвилиною до блокади прибували нові сили, в основному ельфи й гноми, але траплялися і велетні з відьмаками. Після атаки консульства херувими застигли на місці. Ален одразу відчув в чому справа, вони займалися пошуками Еллі. Радіус охоплення був воістину шокуючим. Вони проникали в найпотаємніші куточки Ієроніну. Питання часу, коли досягли б успіху.

Скориставшись бездіяльністю херувимів ельфи, і їхні союзники, пішли в атаку. Спочатку спалахнули руни ігні, та зрозумівши, що проти них це марна справа, швидко переключилися на аква – намагаючись заморозити, а потім і терра – прагнучи позбавити їх опори під ногами. На зміну простим рунам прийшли вищі. Комбінації формул змінювалися за долі секунди. Та ось, херувими розплющили очі і в їхніх рука з’явилися вогняні мечі. Присутні не встигли і оком змигнути, як десятки обгорілих тіл опустилися на землю. Від декого навіть решток не залишилось. Перелякані вцілілі намагалися втекти, перечіпалися через чималі брили, падали, але не покидали спроб вижити. Ними заволодівав тваринний страх й інстинкт самозбереження. Сила херувимів була по істині жахливою.

Херувими вже хотіли було переміститись до своєї цілі, як Ален зупинив їх стрілою Аполлона. Роздався сферичний вибух, вцілілі будинки танули як сніжинки на сонці, проте трійці це не завдало особливої шкоди, вони швидко розвіяли ударну хвилю крилами.

– Невже ще не всі втекли? – хвалькувато мовив один з них.

– Схоже, все-таки вдасться трохи розважитися, – підтримав його інший.

– І наскільки низько ви готові впасти? Напасти на беззахисних, – глузливо мовив Ален. – Хто мав захищати – став причиною руйнувань.

– Покажися, а то чути повчання, та не видно вчителя.

Ален зняв маскування. Цього прийому він навчився за час тренувань з Іскрою. Він повністю приховував силу, і себе самого. Збоку це виглядало як невидимість, проте насправді, він покривав тіло частинками природної енергії води, а вони, в свою чергу, ставали дзеркалом – віддзеркалюючи навколишній світ і приховуючи творця техніки. Ален назвав це затемненням.

– Неочікуваний поворот, таку силу навіть з бар’єрами важко приховати, – мовив один з херувимів.

– Колишній командир сьомого легіону. Mortis album, так, здається, тебе прозвали демони?

– А я популярний, – кепкував з них Ален. – Що вам тут потрібно?

– Яка зухвалість. Не думай раз поєднав світло і темряву, то став рівним нам, – вперше заговорив третій херувим.

– Спокійно, брате, раз йому вистачило мужності з’явитися перед нами трьома, то дамо йому час насолодитися тріумфом.

– Швидше – це ви стали надто самовпевненими, – біля Алена з’явився Серафіель.

– Серафіель, раді тебе бачити, ще не передумав, наша пропозиція в силі. Ахах, він вам не сказав, – бачачи легке здивування Алена, мовив один з херувимів.

– Якось байдуже, – посміхнувся Ален. – Я не переймаюсь такими дрібницями, раз не сказав, значить була причина.

– Як і в неї?

– В неї? – перепитав здивований Ален.

– Адріана, – уточнив херувим. – В тебе настільки коротка пам'ять? Вони з Бакарі чудово проводять час.

– Заздрите, невже ви всі так втратили голови від цього Бакарі? – херувим роздратовано стиснув зуби. – Про ваші інтимні справи поговоримо потім, розкажіть краще навіщо прибули?

– За однією дуже цікавою персоною. Втім,  судячи по твоїх блокуваннях наших пошуків, ти й так знаєш відповідь.

– Я не про це. Що заставило вас порушити клятву?

– Клятву? – здивувалась трійця.

– Перед Творцем: захищати і допомагати людям, до прибуття власника Вищої Волі.

– Звідки ти взяв такі дурниці? – було помітно, що вони намагалися блефувати усіма можливими способами, та це погано виходило.

– Звідти – звідки і ця клятва.

– Та ким ти себе уявив?! – роздратовано мовив херувим.

– Ви й самі прекрасно знаєте, я прочитав це по ваших спогадах.

– Твоє щастя, що про це знає мало істот.

– Ваше щастя, що я не володію зараз повною силою, інакше замість цих обгорілих тіл – були б ваші. В цих осіб більше мужності, ніж у вас. Злякались Воріт Істини? Ви, Знать, демони – купка безхребетних, які самі не розуміють, що шукають.

– А ти знаєш? – тепер вони вже не говорили так зверхньо.

– Поступово формую картину майбутнього, тільки чим більше дивлюся на цей світ, тим більшає в мені бажання його знищити. Ви вже не бачите світла. Знищувати, вбивати, нести вигадану справедливість… ви такі ж, як ми. Заплуталися у власних бажаннях. Скільки ще епох має бути стерто, щоб ви зрозуміли, що зійшли з правильного шляху?