ГЛАВА 5

Ален прийшов до тями першим, надворі помітно стемніло. По краєвидах ззовні зрозумів, що перебуває на другому поверсі будинку Теа. Окинувши швидким поглядом кімнату на предмет опікунів, він підвівся з ліжка й попрямував до вікна, щоб не створювати зайвого шуму, повільно відкрив його. Свіже повітря одразу привело відчуття до тями.

– І довго я відпочивав?

– Декілька годин, – відповіла Рін.

– Еллі?

– Все добре, вона ще спить, але стан стабільний.

– Як тільки отямиться доведеться одразу покинути це місце. Якщо одні знайшли його, то незабаром й інші прибудуть.

– І що ти маєш намір робити?

– Якщо ти про війну ельфів з відьмаками, то відповіддю є ці двоє.

– Думаєш їй вдасться підкорити цю енергію?

– Це я маю в тебе запитати, ти знаєш куди більше мене, я поки навчаюсь, хоча й уроки, іноді, межують зі смертю.

– Не «іноді», а майже завжди, – і Рін посміхнулась. – Вони можуть доповнити одне одного, і так здобути контроль.

– Світло і темрява?

– Ага, тільки ще ніхто з простих смертних такого не робив, ті, що намагалися, чи брали під контроль щось подібне, скажемо так, не були звичайними.

– Або світло буде занадто слабким, або темрява занадто сильною, – зітхнув Ален.

– Краще і не скажеш. З тобою простіше, адже ти можеш керувати, і поєднувати те, про що інші й мріяти не можуть.

– А якщо допомогти їм з контролем? Я прагну відновити події в Діті, а що, як це і для них ключ?

– Можливо, тоді їх слід взяти з собою; хоча, в будь-якому випадку, залишати їх самих не варто. Іскра показала тобі зовнішній рівень? – перевела Рін тему на інше.

– Так. Чесно сказати – це трохи лякає, якщо взяти під контроль щось подібне, то боюся уявити, що станеться з цим світом.

– Сказав власник Вищої Волі.

– Поправка – запечатаної Вищої Волі.

– Деталі. Хоча, може воно й на краще, якби ти без підготовки ввійшов туди, то міг би несвідомо стати причиною глобальних змін.

– Все це нагадує добре відпрацьований сценарій.

– Імовірніше – Вища Воля вибирає для тебе оптимальну дорогу.

– Це виглядає логічним, враховуючи всі події, що відбулися зі мною. І ці двоє не випадково трапилися на моєму шляху…

– Поживемо – побачимо, – мовила Рін сухо.

Почувся стук у двері.

– Заходь, я вже прокинувся.

– Рада це чути, – це була Теа. – Вони очікують внизу.

– Еллі вже прокинулась?

– Назвемо це – прибуває при тямі.

– Все настільки погано? – занепокоївся Ален.

– А сам як думаєш? В неї немає твоєї регенерації.

– Раз вона прийшла до тями, ми зможемо вирушати, – Ален  пропустив повз вуха іронію Теа.

– Не зарано?

– Другої атаки вона може не пережити.

– Здається, вони поділяють твою думку, – в голосі Теа почулися скептичні нотки.

– Але по-твоєму голосі можу з впевненістю сказати, що не ти.

– Вона пережила таке, після чого декілька тижнів потрібно відлежуватись в ліжку, а не знову ризикувати життям.

– Думаєш, вони дадуть їй спокій? – мовив Ален скептично.

– Знаю, що ні, – схилила голову Теа.

– Мені це подобається не більше, ніж тобі, – спробував підбадьорити її Ален. – Ці події заставили мене кардинально змінити плани.

– Ти допоможеш їм? – з надією в голосі запитала Теа.

– Залишати напризволяще точне не стану, а далі – все залежить від них. Вище голови не стрибнеш.  

– Тоді ходімо.

Ален мовчки попрямував за Теа. Спустившись сходами, вони повернули наліво і зайшли у вітальню. Еллі лежала на дивані, а поруч сидів Рей. Еллі заговорила першою.

– Перш ніж обговорити подальші плани, я хочу провести для тебе, Ален, невелику лекцію, – мовила вона хриплим голосом. – По твоїх ваганнях я зрозуміла, що ти володієш тільки невеликим обсягом інформації з приводу рун. В подальшому це може мати вельми неприємні наслідки, а я цього не хочу. Ельфи, як би це прикро не звучало, являються союзниками Знаті. Не знаючи природи їхньою сили, ти нічого не зможеш протиставити.

– Чесно кажучи, в мене завжди бракує часу, тому доводиться вчитися такими способами. Зачерпнути усі необхідні знання з пам’яті Рін зі зрозумілих причин я не можу, тому доводиться імпровізувати, – зніяковів Ален.

– Сідай – це займе трохи часу, – кивнула Еллі на крісло. – Інші можуть відпочити, – натякнула вона на Рея і Теа. – Ви й так пережили за один день достатньо.

– Тобі теж не завадило б відпочити, – поспішила заперечити Теа.

– Єдиний, хто реально може мені допомогти, зараз сидить переді мною, – суворо, але водночас тепло мовила Еллі.