ГЛАВА 3

Вони з’явилися на галявині густого лісу. Подекуди дерева сягали десятків метрів. На їхніх гілках птахи змайстрували собі сотні домівок. Їхній творчості могли позаздрити навіть видатні архітектори. Більшість з них не зводила очей з новоприбулих, проте знайшлась група, якій, очевидно, гості не прийшлись до душі, й вони злетівши з гілок, поспішили полетіти геть. Роззирнувшись навкруги Ален прийшов до несподіваного висновку. Траву на галявині хтось добре підстриг. Тепер вона нагадувала акуратний газон перед будинком, ні лісову галявину. Однак виникало цілком логічне запитання, де сам будинок, і врешті-решт, хто це зробив? Немов зрозумівши його запитальний погляд, Еллі створила перед собою руну.

– Прошу за мною, – звернулася вона до Алена і Рея.

Всі ці дії трохи бентежили Алена, але він вирішив не сперечатись. Пройшовши крізь рунний круг, вони, немов потрапили в іншу реальність. Попереду виріс чималий дерев’яний будинок з двома поверхами. До нього вела невелика стежка вимощена з каменю. По обидві її сторони красувалися найрізноманітніші квіти. Ален нарахував близько двадцять видів. Трохи далі доповнювали архітектурний ансамбль два фонтани з чистою, як сльоза водою.

Еллі постукала в двері. Відповіді не було. Почекавши хвилину, вона взялась за ручку і відчинила їх. Пройшовши всередину, запропонувала їм присісти, а сама відправилася шукати хазяйку. Кімната, по всій видимості, була вітальнею. З меблів лише диван, три м’які  крісла й невеликий дерев’яний стіл. Очікуючи повернення Еллі Ален захопився вивченням картин на стіні. На них були зображені битви. По масштабах і дійових особах він сміливо припустив, що художник зобразив Велику Війну. Дивитися на подібне за допомогою Волі, було ще тим заняттям. Іноді навіть здавалось, що він не втрачав зору.  

Від подальшого споглядання відволікли кроки. Осіб було дві. Схоже, Еллі все-таки знайшла свою подругу. Ален і не підозрював, який сюрприз його очікував. Зайшовши в кімнату, Еллі спочатку представила Рея, а потім Алена. Після імені останнього її подруга впала в легкий ступор.

– Ти?! – вигукнула вона.

– І я радий тебе бачити, – скупо посміхнувся Ален.

– З’явився нарешті, – здивування поступово переростало в гнів. – Ти хоч знаєш, що ми пережили? Ми думали ти загинув.

– То ви знайомі? – розгубилась Еллі.

– Ще й як, – в’їдливо мовила дівчина. – Навіть під цим маскуванням я впізнаю цього егоїста.

– Маскуванні? – перепитала здивована Еллі.

– А ти хіба не помітила? Хоча, чому я дивуюся, не з його то здібностями, – зіронізувала Теа.

– Може мені хтось пояснить, що тут відбувається?! – оговтавшись з  несподіваного повороту подій, вигукнув Рей.

– Давайте видихнемо і почнемо все з початку, – мовив Ален. – Теа, в тебе немає чогось перекусити, а то всі ці події пробудили в мені чималий апетит?

– Тобто… як перекусити? – тепер вже розгубилась Теа.

– Потім, – обдарував він її холодним поглядом. 

– Зараз щось знайду, – невпевнено мовила вона, а потім вже суворіше додала, – не сподівайся, що уникнеш пояснень.   

– Я допоможу, – Еллі швидко оцінила ситуацію, залишитися зараз з Аленом означало стати учасницею незручного становища, таку роль вона поклала на плечі Рея.

Коли дівчата вийшли, запанувала мовчанка. Алену було байдуже на все, крім його головної цілі, а Рей не знав з чого почати розмову. Нарешті Алену набридли косі погляди Рея, і він заговорив першим.    

– Якщо бажаєш щось запитати – вперед, а то дірку в мені протреш.

– Ну… – завагався Рей. – Навіть не знаю з чого розпочати.

– Почни з того, що найбільше цікавить.

– Звідки ти знаєш Теа?

– Ми познайомилися випадково, коли вона розшукувала свою сестру.

– Якщо я правильно зрозумів, то ти з Едему. Теа не могла виходити за стіну, тоді чому тобі потрібна їжа?

– Наслідки подій в Ієрихоні… – ухилився Ален від прямої відповіді.

– Ми чули, що там відбулась грандіозна битва, однак деталей ніхто не знає. Виходить – ти був в місті, коли все відбулось? значить володієш силою, але це ставить мене в ще більший тупик.

– Може годі хлопцю голову морочити, – владно мовила Теа, повернувшись з підносом в руках, Еллі боязко спостерігала за черговою їхньою суперечкою з-за спини подруги.

– Тоді їхні життя не варті будуть і гроша, – холодно мовив Ален.

– Вони і так вже не наші, ми поставили все, щоб зупинити події на нашій батьківщині, – тихо мовила Еллі.

– Повір – це ніщо, в порівнянні з тим, що вас очікуватиме, – мовив Ален.

– За нас не турбуйся, ми здатні за себе постояти, – огризнувся Рей.

– Я вже в цьому переконався, – підколов його Ален.

– Вони не такі слабкі, як тобі здається, – заступилася Теа за своїх друзів.

– Якщо ти так впевнена в цьому, то добре, але потім не нарікайте. – Ален зосередився, скасовуючи магію Рін. – Дозвольте представитись: колишній командир сьомого легіону, а зараз мандрівник і шукач свого шляху в цьому житті.