ГЛАВА 17

– Ось вона, подяка великої принцеси, – посміхнувся Ален, після чого, майже миттєво, кинджал Рін пройшов крізь долонь його лівої руки.

– Наступною буде твоя голова.

Такого повороту Ален не очікував. Розгублення – це слово описувало лише один відсоток від тодішніх емоцій. Помалу приходило розуміння головного секрету Рін…

Солдати вже хотіли викинути його назовні, та на перешкоді стали двоє, що спокійно собі йшли, розвіюючи темряву навколо себе. Одного Ален одразу  впізнав, хоч їхня зустріч в минулому й була короткою, та все ж закарбувалась в пам’яті. До них прямував не хто інший, як Михаїл, в супроводі ще одного ангела, і по всій видимості – не такого слабкого, раз вони відправилися тільки вдвох.

– Зайняти оборону, очей не зводити з них, – вказала Рін на жінку і двох дітей з ескорту.   

– А як же ви? – мовив солдат.

– За мене не турбуйтесь, я дам собі раду, не дайте повстанцям добратися до них.

Солдати нехотя підкорилися наказу.

– Даремно метушитесь, – мовив Махаїл підійшовши до бар’єру. – Нас мало цікавлять вони.  

– Прийшли за своїм? – мовила Рін зверхньо, думаючи, що володіє ситуацією.

– Своїм? – здивувався Михаїл.

Рін приставила до горла Алена меч.

– Змушений розчарувати тебе двічі, я поняття не маю хто він. Хоча те, як ти знешкодив нашого дракона, варте уваги.

– Так я вам й повірила, – злегка розгубилась Рін.

– Можеш вбити його прямо тут, – мовив інший ангел.

– Вибач, хлопче, ти опинився не в той час, не в тому місці, твоя жертва не буде марною, – холодно і без тіні жалю заговорив Михаїл.

– А як же невинні? – посміхнувся Ален.

– Іноді слід пожертвувати чимось одним задля порятунку мільйонів, –мовив Михаїл повчально.

– Ви прямо два оптиміста, – пожартував Ален.

– Годі, – вдарила Рін Алена в спину. – Не заговорюйте мені зуби, знову ваші штучки, хочете обмінятися таємними сигналами.

– Можна одне прохання? – звернувся Ален до Михаїла.

– Без проблем, ти заслужив це.

– Вбийте мене швидко, щоб я більше не чув маразму цієї принцеси.

– Та як ти смієш! – Рін не розрахувала сили і прикусила губу.

– Прохання – достойне героя, – відповів Михаїл розуміючою посмішкою.

– Полегше, принцесо, ти нам потрібна живою, – заговорив інший ангел.

– Не будьте такими зарозумілими, знищивши тільки декілька моїх солдат! – вигукнула Рін.

– Згоден на всі сто, якби не одне але, ти зараз не у формі. Ми розраховували на тривалу битву, а вийшло якесь посміховисько. Починаю жаліти, що Захарія послав мене на цю місію.

– Хочеш перевірити мою силу, Люцифер, то підходь ближче!

Алена пройняв холодний піт. Невже перед ним був майбутній імператор Проклятих Земель.  

– Я чую в твоєму голосі нотки страху. Велика принцеса боїться? Правда неприємно відчувати себе в ролі жертви, – продовжував насміхатися Люцифер.

– Ви сміття, нижча форма, так було, є і буде, й жодне повстання цього не змінить!

– От зараз й перевіримо, – в руках Люцифера з’явився спис з чистої енергії, його сяйво розвіювало темряву на кілька десятків метрів навкруги, достатню для поля бою.

– Зброя Перших, або як його ще називають – спис імператора, а ви підготувались. Вперше бачу його настільки близько.

– Насолоджуйся поки можеш, – огризнувся Люцифер.

В руках Михаїла також з’явився спис.

– Трохи нечесно, вам не здається? – мовила Рін міцно стиснувши в руках свого меча.

– Можеш взяти в напарники свого нового друга, – глузливо мовив Люцифер.

– Ні, я краще спостерігатиму, – байдуже мовив Ален.

– Сміття, вроді нього, тільки заважатиме! – і вона перша кинулась в атаку, змістивши купол таким чином, щоб він захищав тільки ескорт.

Навіть за такого розкладу Рін не поступалась цим двом, хоча й силу перших не слід було недооцінювати, зараз це більше нагадувало битву титанів, що на голову перевершували інших. Атаки й контратаки проходили з блискавичною швидкістю. Рін то відтісняли, то вона знову брала ініціативу в свої руки.

В  ході чергової атаки Люцифер і Михаїл обмінялися поглядами, після чого Михаїл сконцентрував на собі увагу Рін, а Люцифер почав до чогось готуватися. Під час чергового зіткнення Рін і Михаїл відлетіли в різні сторони. Підвівшись, Рін оточила своє тіло темним ефіром, та цього разу щось в ньому відрізнялося. Михаїл же створив в повітрі списи з біоаури. Алену було незвично спостерігати за тим, як ангели б’ються в фізичній оболонці. Після появи хранителів їх використовували в якості зброї, а тут відбувався повноцінний бій особистостей. Не такі вони вже й різні, в плані структури й сили, врешті констатував він.

Михаїл майстерно використовував всі чотири типи біоаури. Та було помітно, як щось висмоктувало його сили. «Так це все-таки можливо…» – подумки виголосив Ален. Натомість сили Рін помітно зростали, і це незважаючи на слова, що вона не могла битись в повну силу.