ГЛАВА 4

Ален і Рей стали попереду, дівчата заховалися за їхніми спинами. Прибулих було семеро. Чотири ельфа і троє представників Знаті. Ален без проблем зміг це визначити за допомогою Волі. Попри перевагу, ельфи все ж почували певну невпевненість. Наперед вийшов представник Знаті і звернувся до Рея.

– Віддай те, що викрав, і ми помилуємо вас. Тобі ж не хочеться брати на себе зайву кров? – вказав він на Алена і Теа.

– Хто знає, вони самі здатні вирішувати, – кепкував з того Рей.

– Нахабний хлопчисько! – не втримався інший представник Знаті. – Ми проявили милосердя, а ти зневажив ним.

– Що ж, ви самі обрали свою долю, – поставив крапку в їхньому діалозі інший представник Знаті.

Ельфи створили рунні круги, а Знать стала в бойову стійку. З першого погляду могло здатися, що в останніх немає зброї, та усі прекрасно розуміли в чому їхня сила, і що виступало зброєю.

– Залишаю їх тобі, – посміхнувся Ален, звертаючись до Рея.

– А не забагато свята, як на мене одного? – і собі посміхнувся Рей.

– Буде нечесно, якщо допоможу.

– Та що ви про себе думаєте?! – і представники Знаті першими кинулися в атаку. 

– Впевнений, що він впорається? – звернулась Рін до Алена.

– Зараз і побачимо. Ця перемога йому потрібніша. Він прекрасно розуміє, що зараз все не на його користь. Це відображення іншого становища, якщо він переможе тут, то зможе перебороти усі подальші перешкоди.

– А ти змінився, – в голосі Рін почулися нотки гордості.

– Хто знає. За ці шість місяців ми усі змінилися по-своєму, – «байдуже» відповів він.

Тим часом бій був в самому розпалі. Рей прикликав Ланселота, так він називав того лицаря, і оточив його слабкою біоаурою. Враховуючи інші особливості Ланселота, такий захист чудово спрацював на початку.

– Нудно, – позіхнув Ален.

– Може допоможеш? – і Теа легенько штовхнула його в бік.

– Він і так чудово справляється, – пожартував Ален.

Немов почувши слова Теа супротивники вирішили виконати її прохання і зайняти Алена.

– Займіться дівчиною! – звернувся один зі Знаті до розгублених ельфів.

 Ельфи схвально кивнули й розділились. Трооє направились в сторону Алена, четвертий же залишився позаду, очевидно готовати план Б.

– Вогняний потік! – вигукнула трійця хором.

З їхніх кругів вирвався стрімкий потік полум’я. Ален безтурботно зробив декілька кроків вперед, йому на зустріч.

– Попався! – полум’я оминуло Алена і направилося до дівчат.

– Як примітивно, – похитав головою Ален.

Ален стояв і мовчки дивився на ельфів, як полум’я зупинилося в декількох сантиметрах від дівчат, а потім, немов по наказу, зникло.

– Що за? – роздратовано стиснули зуби ельфи.

– Якщо це все, то ви даремно приходили? – насміхався з них Ален.

– Льодові кайдани! – проігнорували вони його слова.

Потік льоду скував ноги Алена; один з ельфів вихопив з піхов меч і кинувся на Ален.  

– Ще поранишся, – замість захисту, Ален схопив лезо рукою, як він це робив з Теріксом, і розламав на частини. – Якщо ви не проти – я підійду, щоб привітатися, – і не дочекавшись відповіді, Ален з’явився перед переляканими ельфами. Його рука блискавично пройшла крізь один з рунних кругів, зруйнувавши його.

– Неможливо! – вигукнули налякані ельфи.

Побачене зацікавило ельфа позаду, проте він був стриманіший в емоціях. Давався взнаки чималий досвід.

– Перегрупуватися! – скомандував представник Знаті.

Темп бою ненадовго спав, а його учасники отримали змогу перевести подих.

– Решту залишаю на тебе, – звернувся Ален до Рея, після чого перемістився до дівчат.

– Згоден, – схвально кивнув Рей у відповідь.

– Зарозумілі шмаркачі, зараз ми покажемо різницю між нами! – вигукнув один зі Знаті звертаючись до Рея і Алена.

Мечі Знаті тепер стали видимими і вони з новим завзяттям кинулися в бій. Ельфи, в свою чергу, оточили свого командира живим щитом. Ален не став заважати, бажаючи побачити наслідки таких дій, він сам не розумів, чого йому так цікаво за ними спостерігати.

Натиск Знаті дав результат і захист Ланселота було пробито, та їхній тріумф тривав недовго, Рей використав один зі своїх козирів. Тепер Ланселот не був самостійною бойовою одиницею, а зручно розташувався на тілі господаря. Це дало йому змогу підсилити захист і знову відтіснити Знать.

– Отримуй! – один зі Знаті перетворив свій меч на лук і випустив декілька стріл.

 Рею вдалося ухилитися майже від усіх, проте одна все ж влучила в плече з якого одразу потекла кров. Цим одразу поспішили скористатися інші. Рей ледь ухилявся від їхніх атак. З кожним ударом слаблашала його біоаура. Еллі хотіла кинутися на допомогу й вилікувати плече, та Ален жестом руки зупинив її.