ГЛАВА 27 ІГРИ КОРОЛІВ

Ален і Рін з’явилися на головному острові Астеріаса, акурат біля резиденції Захарія. Захисний бар’єр, що закривав острів, був підданий постійним бомбардуванням з дирижаблів зірками обсидіану й простими гарматами. З моря їх підтримували сотні кораблів з тисячними загонами на борту, готовими за першого наказу ринутись в бій. Щодо самого острова, то на ньому панував небачений хаос. Світлі залишали нажите за роки добро й поспішали до порталів. В кілометрових тиснявах ледь вдавалось втриматися на ногах. Трохи урозумити натовп вдалося солдатами, що прибули з резиденції Захарія. Вони нагадали Світлим про наявність крил і почали створювати портали у повітрі, щоб розвантажити наземні. Згодом це принесло потрібний ефект і продуктивність евакуації зросла. Усі нервово поглядали на купол, що ледь тримався. Інші острови спіткала не настільки радісна участь, половину з них вже поглинали полум’яні язики.

Ален тільки завдяки титанічним зусиллям ще перебував при тямі. Стиснувши зуби, він витягнув реліквію Рін з грудей і почав активну регенерацію. Для Рін же пережите виявилося справжнім шоком. Вона дивилась на події навколо бездумним поглядом, немов нічого й не відбувалося. Ален хотів заговорити до неї, та вибухи, що роздалися в метрах від них, заставили змінити рішення. Купол пробили й тепер весь удар приходився безпосередньо на острів. Число жертв за мить виросло з десятків до сотень. Однак, це був тільки початок сюрпризів. Далі слідували не менш курйозні події. На одному з дирижаблів роздався спалах сліпучого світла й на грудях захисників острова, немов залізом, хтось випалив зображення трьох променевої зірки.

Алена пройняла легка досада. Один з найвідданіших захисників Астеріаса став його кошмаром. Швидко оцінивши ситуацію, Ален вирішив діяти.

– Захарія, ти мене чуєш? – звернувся Ален до того через Іскру.

– Ален? – тон співрозмовника свідчив, що той явно не очікував почути його голос.

– Немає часу на пояснення, передай своїм людям, щоб не зволікали після побачено й кинули усі сили на порятунок жителів.

– Зрозумів. Де ти, я надішлю до тебе солдатів… – а потім Захарія на мить замовк, зважаючи становище. – Або краще сам прибуду, – в світлі подій, що відбувалася, Ален був надто цінним для Світлих. Його загибиль перекреслила би усе, над чим стільки років працював Захарія й інші командири, тому він миттєво змінив пріоритети, поставивши його захист трохи вище інше потреб.

– На площі перед резиденцією. Поспіши повідомити своїм, мене вистачить на удар в пів сили…

– Вже роблю.

На цьому розмова перервалась і Ален почав втілювати задумане. «Покров Судного дня», – виголосив він подумки. Враховуючи, що кожен вимір був окремою планетою , то Астеріас, мов кокон, огорнула темна енергія, а на орбіті почали формуватися зірки з енергії Ацилуту, іменовані піонами. Поступово розкриваючись, вони фокусували неймовірної сили заряди, покликані стирати все на що їх націлював творець. Вони являлися однією з, якщо не найсмертоноснішою зброєю Алена. Закінчення приготувань ознаменувалося появою біля них з Рін Захарія в супроводі невеликого ескорту солдатів. Останні були не на жарт налякані темрявою, що раптово настала. Їхню думку, схоже, поділяли й супротивники, оскільки вогонь з їхньої сторони, став не таким інтенсивним. Та ті ще емоції читалися на обличчях Світлих, коли вони побачили поряд з Аленом принцесу Ріосар. Захарія поспішив вгамувати сплеск їхніх емоцій, наказавши зайняти оборону по периметру.

– У мене все готово, – звернувся Ален до Захарія. – Вам слід поспішити, а то від цього виміру каменя на камені не залишиться.

– Ти впевнений, що зараз це не буде зайвим? – натякнув Захарія на його рану.

– В тебе є інший варіант?

Захарія нічого не відповів, вираз його обличчя був красномовнішим за слова. Він і сам прекрасно розумів, що в даній ситуації будь-яке рішення, здатне врятувати хоч одне життя, було неоціненним скарбом, яким не слід розкидатися.

– Я можу чимось допомогти? – врешті твердо мовив Захарія.

– Потрібен захист, а то я недовго зможу прицільно стріляти.

Захарія схвально кивнув, і витягнувши вперед праву руку, сформував в ній свою реліквію у формі меча. Зосередившись, він впустив його лезом вниз. Перед зіткненням з землею, той розчинився в повітрі.

– Не думав, що до цього дійде так швидко, та схоже, доведеться вдатися до свого козиру раніше. Вимір Зеро, – виголосив Захарія і в ту ж хвилину час навколо припинив свій плин. Тільки трьох осіб не торкнулися зміни й вони могли без проблем взаємодіяти з навколишнім світом. – Це інтерпретація того простору, в якому ти почав створення моста Творення, – звернувся Захарія до Алена. – Я навчися поєднувати його створення зі своєю реліквією, в результаті вийшло це. За винятком деяких правил, порушення яких створить розрив Буття, я можу змінювати цей світ по-своєму бажанню. Зараз я по усьому острову задам точки відкриття порталів, а ти приготуйся, коли закінчу – час знову відновить свій плин.

Ален схвально кивнув і Захарія почав втілювати задумане. Короткочасна пауза пішла на користь регенерації, Ален констатував майже повне загоєння, проте для цілковитого, ще бракувало часу, давалося взнаки виснаження після печатей Творення. Рін так і не оговталась, було помітно, як її кидало то в жар, то в холод, вона вся трусилась від цього. Він обійняв її, щоб заспокоїти, та це не принесло бажаного результату. Холодне тіло навіть не зреагувало на його дотик. Схоже, сила Тенебріс залишила куди більший відпечаток, ніж він притпускав. Підсвідомість не могла справитись з такою колосальною різницею в силі, хоча не виняток, що не останню роль у цьому зіграла й сутність Темних в ній. В усякому випадку Ален не хотів більше затягувати з перебування на Астеріасі.