ГЛАВА 24 ДОМІНІК І АЛІСА

В залі проходили останні налаштування апаратури й перевірки спецслужб. За декілька хвилин мала розпочатись нарада за участі президента і губернаторів. Домінік, як і належало особі його рівня, віддавав розпорядження помічникам, а також вивчав статистичні дані, щоб потім прозвітувати з приводу зробленої роботи. Рутинна справа, призначена виключно для галочки, оскільки половина з тих цифр не відповідала дійсності, та це мало кого хвилювало, головне створити красиву картинку. Вся процедура відбувалась в коридорі й нагадувала швидке вивчення домашнього завдання перед тим, як зайти в клас. Нарешті очікування закінчилося і їх запросили всередину. Розсаджували суворо по системі: від ярих прибічників системи, до менш лояльних, і відносно нейтральних. Саме до останньої касти відносився Домінік. Йому випала честь сидіти посередині, між двох вогнів, так сказати. Кожна групу намагалася переманити його на свою сторону, щоб отримати більший вплив, адже усі розуміли, що їхня влада не вічна, і подібно Магадану – може в будь-який момент змінитись. Не винятком були й прості чвари за зони впливу. Хтось хотів віджати в конкурентів ще один завод, хтось прагнув посилили вплив на правоохоронні органи. Домінік поки приглядався й оцінював можливості. Багато залежало від цієї наради. По чутках, що ширились у вищих кругах, президент мав озвучити важливу інформацію, яка стосувалась Омег. Подібне Домінік не міг пропустити. І ось, в зал зайшов винуватець свята. Коротка вступна промова, а далі нудне зачитування домашніх завдань. Найочікуваніше, так і не оголошувалось. В хлопця вже почали закрадатись сумніви, схожі думки крутились в головах половини присутніх. Таймер показав нулі, а детонатор так і не спрацював. Домініка не встиг усвідомити, як  разом з усіма, машинально підвівся зі свого місця. Зустріч підійшла до завершення, далі мало відбутись спілкування з пресою. Відчуття досади всередині хлопця поширювалось. Врешті-решт він пішов у ва-банк. Все, або нічого. Наздогнавши президента, що саме щось обговорював з міністром оборони, він попросив про термінову зустріч. Причину придумав на ходу, і для більшої драматичності озвучив її на вухо главі держави. «Я обрав сторону, і готовий повідомити про підготовку замаху на вашу персону». Кожне слово прозвучало як бомба уповільненої дії. Проявивши стійкість дипломата, той негайно ж запросив Домініка у свій кабінет, попутно віддавши наказ охороні нікого не впускати.

Домінік подумки святкував перемогу, однак поставало логічне питання, що далі? І тут йому спав на думку найбожевільніший за останній час план. Він вирішив одним пострілом вбити двох зайців. Відключивши президента, він став один за одним проходити ментальні блоки. Враховуючи не вельми приємні відчуття, які тепер виникали при кожному використанні сили, то процес був не з приємних. Довелось витирати раптову кровотечу, що пішла носом, а також приймати таблетки від головного болю. У Домініка мимоволі виникла думка про програшність задуму, та на щастя, вона швидко зникла, оскільки він нарешті пробився. Виснажений, він опустився на стіл. Витрачені зусилля були того варті. Інформація про вірус підтвердилась, однак – це були лише загальні деталі, для більш детальних потрібно було зустрітись з джерелом, тобто Міа – принцесою атлантів. Здавалося сама доля сприяла їхній зустрічі.

Перевівши подих, Домінік окинув поглядом спочатку кімнату, а потім і непритомного главу. Мети він досяг, та потрібно рухатись далі. Той не сильно зрадіє прийшовши до тями. Холоднокровність хлопця балансувала з відвертим розпачем. «Була не була», – подумки виголосив Домінік і почав замітати сліди, одночасно переписуючи минулі здобутки. Ризикуючи втратити свідомість, він змінив вигляд президента на свій, а потім прийняв його. Після цього поблизу кабінету роздався вибух. Охорона тут же кинулась евакуювати главу держави. Як тільки вони вийшли з кабінету, роздався ще один вибух. Ризикуючи життями, охороні все ж вдалося провести його в підземний бункер, де чекала бригада лікарів. Окрім незначних поранень, і легкого струсу, у нього нічого не виявили. Вистава пройшла на ура. Губернатор посмертно став героєм, який врятував президента, а новообраний президент отримав повний доступ до державної таємниці й розв’язані руки в плані зачистки незадоволених. Останній козир Домінік вирішив приберегти на випадок, якщо, все ж вирішить залишитись. Плюс до усього, вищезгадана ситуація послужила чудовим прикриттям перед Алісою, яка залишилась виконувати його обов’язки губернатора. Більше не доведеться придумувати дурні виправдання.

Резонанс від теракту, а саме так називали подію усі кишенькові ЗМІ країни, прирівнювався ледь не до початку Третьої світової. Навіть найбільші скептики, які до того м’яко кажучи недолюблювали чинну владу, тепер готові були голими руками рвати гусениці ворожих танків, а на питання чиї  танки – всім було байдуже.

Кожен використовував ситуацію по-своєму: Домінік для самоутвердження, атланти для тестування нових ідеологій, оскільки опір супутникам ослаб. Одна з таких ідеологій полягала у знайденні людей зі сатанинськими здібностями, простіше кажучи – Омег. Робилось все це, звичайно ж, під патронатом церкви. Абсурднішу  ситуацію годі придумати. Люди стали знищувати самих себе, через свої ж особливості. Домінік весь цей час провів у бункері, а у всіх заходах, замість нього, брали участь відповідно загримовані спецагенти. Практика не нова, й використовувалась у більшості країн. Відпочинок тривав недовго, одну зустріч йому все ж довелося провести особисто. Пройшла вона з елітою тогочасної Росії – олігархами. На ній нарешті зачепили тему вірусу, й відношення до цього вищих кругів. Виявилося, що ті не дуже радісно сприйняли новину. Попри заборону атлантів, код альтер чудово прижився серед них. Вони не цуралися його, а вважали за дар обраних, й активно використовували. По правді сказати, Домінік перебував в легкому шоці, коли за дискусіями, граючись, визначив їхні здібності. Подібне кидало промінь світла на істинне трактування тої величі, про яку без упину тарахкотіли пропагандисти. Тепер ставало зрозуміло, чому ці особи виокремлювали себе серед решти світу, де правила щодо Омег були в рази суворішими. Розмірковуючи над картиною, що йому відкрилась, хлопець дійшов висновку, що не слід затягувати зі втіленням початкового плану, а то можна потрапити під масштабну чистку. Для досягнення успіху він вирішив в останній раз розіграти карту Аліси, та для цього потрібна була особиста зустріч.