Селище НьюГот

Виникала думка — “- А що мене чекає далі?”

Це була думка звичайної сільської дитини у кінці травня 2000 року. Саме тут, дитинство Майкла поділилося на “до” та “після”. Це був кінець початкових класів, а далі… А далі 5-й клас. Будинок Майкла був розташований в голові вулиці, але не найпершим. Перед тим, як потрапити у село, потрібно було пройти поряд із грабовим лісом, який наче жива стіна шумів ліворуч від селища НьюГот, міцно проростаючи по рельєфу Подільських Товтр.

Вулиця брала свій початок із будинку місцевого лісничого, який був відомий всьому селу. Лісничий, дід Джон Джинович був хазяйновитою людиною. Це не найперше, через що він був відомий селянам. Найпопулярнішою манерою Джиновича було те, що він був суперконфліктним, людиною та мав неймовірно голосний голос. Бабуся Нейджел часто згадувала, як з її яблуневого садка пропали гуси. Одинадцять гусей... Вона знайшла їх мертвими у тому самому грабовому лісі, який був у двіста метрів від будинку Джиновича. Маєток лісника та землю бабусі Нейджел розділяв лише старий, на пів згнивший штахетний забор, через який Майкл часто намагався перелізти так, щоб не пошкодити трухляві штахети. Найчастіше це відбувалося тоді, коли до Джиновича приїжджав його внук Вінні з невеликого містечка Дун-таун.

Джинович та бабуся завжди сварилися за межу, тому вона була впевнена, що то він заштовхав гусей у мішок, та добрячи поколотивши їх об грабові, рівні дерева в лісі — покинув кожного з них не давши шансу на виживання.

Не дивлячись на те, що у Джиновича не було лівої руки по лікоть, одного ока та була лише права рука з трьома пальцями, він добряче зчепився із батьком Нік-Ніка, Пітером, який був дужий мов ведмідь! Заходивши у село, дядько Пітер побачив, як Джинович у себе на подвір’ї б’є свою дружину Гленн, тому він мертвою хваткою відірвав лісника від землі, та навалився поверх нього. Але тітка Гленн вдарила дядька Пітера по голові ззаду, щоб не постраждав її Джинович. У підлітковому віці Джинович знайшов щось “зелененьке-червоненьке” в землі, і почав його активно розбирати. Як виявилося, це були залишки Другої Світової, тому “зелененьке-червоненьке” добряче рвонуло в руках молодого хлопця. Спроби тітки Гленн зупинити дядька Пітера були жалюгідними. Джинович постраждав набагато раніше цієї сутички…

Нижче Майкла, був розташований будинок Нік-Ніка.

Нік-Нік був у п’ятому класі тоді, коли Майкл перейшов у другий. Історії про 5-й клас дивували Майкла. Він не міг собі уявити, як це ходити на шкільні уроки, і не вчитися лише в одному класі. Виявляється усі, хто перейшов у 5-й клас, під час навчального дня переходили з одного класу в інший в той час, коли у Майкла був досі лише один клас з його першою вчителькою місіс Террі. Нік-Нік часто розповідав, що починаючи з п’ятого класу в момент переходу між парами в інші класи, можна випадково “загубитися” та піти додому раніше, і викладач навіть не зрозуміє чи був учень у школі, чи ні. Можна до прикладу піти на першу пару, а другу пару відсидіти на стадіоні, який був за школою.., а потім знову з’явитися на третю пару. Усе це, звісно відбивалося на ключових оцінках відповідного предмету, але кого то хвилювало, коли 5-й клас був таким багатим на свободу дії та вибору. Тому, в день останнього дзвоника у травні 2000 року, у Майкла виникала думка — “- А що мене чекає далі?”