Глава 10

Я вдома. Моя оптимістична натура обурилась з приводу цього неприємного інциденту. А все тому, що я знову віддав своє життя для того, щоб опинитись на ​​«Котобаченні» і не зміг використати його на повну. Я опинився вдома. Я знову перед екраном телевізору, на господарському ліжку та вже без магічного браслету на лапці. От тобі і дивні дива. Ніколи насправді не знаєш, коли термін придатності цих див буде вичерпано, та у який світ вони тебе знову покличуть. Та і Кейт нічого не казала про ліміт у часі. Хоча, кого я маю звинувачувати в цьому випадку? Я виконав міссію – і це головне. Було б по-справжньому боляче, якщо б я не встиг, а я ще і Камі зміг зустріти, то чому я жаліюсь? Глибоко в середині я знав відповідь, але чомусь не хотів визнавати те, що так сумував за Камі. Як же вона запала мені до котячого сердечка.

У мить, протягом відчинило міжкімнатні двері. Я трохи напружився. Виплигнувши з ліжка я попрямував до відчиненої двері, бо хотів зачинити її, аби не замерзнути.

Дійшовши до двері, я побачив, як  іншої кімнати до моєї квартирки великими пластівцями залітав сніг. Він кружляв по коридору, та нісся з неймовірною швидкістю до кухні. А згодом, змінивши кут свого напрямку –  знайшов і мене. Це мій третій у житті сніг.

Поки я мандрував, ця кімната втратила стіну та вікно. Тепер, це кімната з панорамним видом.

Поштовхи вітру створили мурах на моєму шерстяному тілі, та ледь не знесли мене з лап. Треба бути обережним і не забувати, що я знаходжусь на  одинадцятому поверсі. Бо, так можна вилетиті надовго і назавжди.

Я оглянув кімнату, яку частично замело снігом і наштовхнувся на невідомий шматок металу. Я підійшов ближче, щоб роздивитись цей предмет більш детальніше. Хм! Ніколи не бачив його у нашій кімнаті до сьогодні. Я протер його лапками та побачив надряпаний когтями напис «Кіт, я тебе з-під землі дістану. Генерал».
Я виплигнув з кімнати, бо погані спогади повністю захопили мою уяву.

– Невже він тут? Не може цього бути.

Через декілька хвилин мій мозок трохи охолонув і я почав мислити чистіше.
Я зрозумів, що Генерал просто фізично не міг катапультуватись до мене. 

Я провів лапкою по напису знову, та він у мить зник. Напевно, це була просто моя хвора уява. Або як це називають...пост травматичний синдром. 

Повернувши голову у сторону зниклого безвісти вікна, я відчув якесь хвилювання. Наче я про щось забув. Що це могло бути?

– Квіточка! Ні!

Моя шерстяна душа наповнилась болем. Не дивлячись на вітер, я побіг до обриву кімнати і побачив  уламки її горщика та листочок з коренем. Вони наче вчепились у останні хвилини життя тут, на Землі. Я обережно дістав їх лапками і відтащив у більш безпечне місце.

–  Мені так жаль, люба. Я назавжди запам’ятаю тебе такою. Такою незламною. Дякую, що ти боронила наш дім, поки мене тут не було.

Клята війна намагається забрати у нас все. Але я впевнений, що вона ніколи не забере у нас пам’ять.

Я зачинив двері задля того, щоб моя домівка не перетворилася на сховище для снігу і повернувся у іншу кімнату, де на мене чекало єдине тепле місце – господарське ліжко.
Заплигнувши на ліжко і занурившись під ковдру я наткнувся на пульт.

– Ну що ж, подивимось що там цікавого транслюють по ящику. Бо, я так багато пропустив, подорожуючи по каналам. 

Коли я увімкнув його, на екрані несподівано з'явився купон, на якому було написано:

«Вибачаємося за незручності на телеканалі «Кіт.ТБ» і даруємо вам купон на безкоштовний місяць користування. Дякуємо, що обираєте нас!»

Під купоном було дві функції: видалити або прийняти. Я подумав, що відмовлятись від такої пропозиції – нерозумно, тому я тицьнув на кнопку та прийняв купон. Згодом, на екрані з’явилась трансляція того самого ​​«Котобачення». В мене була нагода побачити з ким ми змагались, та подивитись на себе зі сторони.

– Котячий Бог! Іспанський стид. Це що за форми? Це я?

З усіма цими подіями, я піднабрав вагу. Хоча я думав, що гора корму і сім консерв не могли дати такий результат. Тим паче я з’їв всього три консерви. Не дивлячись на обставини, мені потрібно відновлювати свої щоденні гонки, бо зовсім скоро я втрачу можливість пересуватись вільно. Це якщо б не моя голографічна копія розгулювала по каналам, а фізичне тіло –  може я й був би у тонусі.

Після закінчення нашого виступу я побачив епізод свого зникнення.

– Вау! Я  справив враження на публіку, не гірше ніж будь - який фокусник. Оце так магічне шоу, оце акторська гра, я розумію. 

Навіть стало смішно, як ці трохи оголені щічки могли змагались за місце у прямому ефірі. Ну нічого, місію я виконав. Я молодець! Сподіваюсь, що це якось допоможе країні приблизити перемогу. Бо, я не хочу, щоб від мого будиночку залишилась тільки гора попелу.
Після мого зникнення, жюрі оголосило перерву. Перерву заповнила Кейт зі своїми новинами. І я почув, її зворушливу розповідь про мене. 

– Харківський кіт на ім’я Кіт, долучився до місії визволення  на «Азовсталі». На конкурсі «Котобачення» його голос з проханням почути проблему пролунав після виступу на весь котовсесвіт. Це величезний внесок у допомогу нашим хазяївам, тому президент «Котячого простору» подарував коту купон на безкоштовне користування послугам  каналу «Кіт. ТБ» на один місяць. Дякую Кіт за твою сміливість. А ми незабаром дізнаємось, хто став переможцем «Котобачення» двадцять двадцять два!