Десятий день.

Я вдома. Моя оптимістична натура обурилась з приводу цього неприємного інцеденту. А все тому, що я віддав своє шосте життя для того, щоб опинитись на ​​«Котобаченні». І що я маю? Я знову перед екраном телевізору, на господарському ліжку та без магічного браслету на лапці. От тобі і дива. Ніколи насправді не знаєш, коли термін придатності цих див буде вичерпано. Та і Кейт нічого не казала про ліміт у часі. Хоча, кого я маю звинувачувати в цьому випадку?

У мить, протягом відчинило міжкімнатні двері. Я трохи напружився, бо думав, що це знову справи магії, а я про неї не дуже добре відгукувався десь хвилину тому назад. Я виплигнув з ліжка і попрямував до відчиненої двері. Я мав бажання зачинити її, щоб не замерзнути.

Запахло смаженим, і я згадав, що насправді хотів перекусити.

Дійшовши, я побачив, як через відчинені двері у іншу кімнату, великими пластівцями залітав сніг. Він кружляв по коридору, та нісся з неймовірною швидкістю до кухні. А згодом, змінивши кут свого напрямку –  знайшов і мене. Це мій третій у житті сніг.

Я попрямував саме до тієї двері, з якої неслись усі ці дива і побачив, що у іншій кімнаті вже немає а ні стіни, а ні вікна. Тепер, це кімната з панорамним видом.

Поштовхи вітру створили мурах на моєму шерстяному тілі, та ледь не знесли мене з лап. Треба бути обережним і не забувати, що я знаходжусь на  одинадцятому поверсі.

Я оглянув кімнату, яку частично замело снігом і наштовхнувся на невідомий шматок металу. Я підійшов ближче, щоб роздивитись цей предмет більш детальніше. Хм! Ніколи не бачив його у нашій кімнаті до сьогодні. Я протер його лапками та побачив надряпаний когтями напис «Кіт, я тебе з-під землі дістану. Генерал».
Я виплигнув з кімнати, бо погані спогади повністю захопили мою уяву.

– Невже він тут? Не може цього бути.

Через декілька хвилин мій мозок трохи охолонув і я почав мислити чистіше.
Я зрозумів, що Генерал просто фізично не міг катапультуватись до мене. 

І якщо б він дійсно знаходився близько до мене, то я напевно б не користувався магічним браслетом, щоб потрапити на ворожі землі.

Прийнявши все, я повернувся до шматку металу. Я провів лапкою по напису знову, та він зник. Це була просто моя хвора уява.

Повернувши голову у сторону зниклого безвісти вікна, я відчув якесь хвилювання. Наче я про щось забув. Що це могло бути?

– Квіточка! Ні!

Моя шерстяна душа наповнилась болем. Не дивлячись на вітер, я побіг до обриву  кімнати і побачив  уламки її горщика та листочок з коренем. Вони наче вчепились у останні хвилини життя тут, на Землі. Я обережно дістав їх лапками і відтащив у більш безпечне місце.

–  Мені так жаль, люба. Я назавжди запам’ятаю тебе такою. Такою незламною. Дякую, що ти боронила наш дім, поки мене не було тут.

Клята війна намагається забрати у нас все. Але я впевнений, що вона ніколи не забере у нас пам’ять.

Я зачинив двері задля того, щоб моя домівка не перетворилася на сховище для снігу і повернувся у іншу кімнату, де на мене чекало єдине тепле місце – господарське ліжко.
Заплигнувши на ліжко і занурившись під ковдру я наткнувся на пульт.

– Ну що ж, подивимось що там цікавого транслюють по ящику.

Коли я увімкнув його, на екрані несподівано з'явився купон, на якому було написано:

«Вибачаємося за незручності на телеканалі «Кіт.ТБ» і даруємо вам купон на безкоштовний місяць користування. Дякуємо, що обираєте нас!»

Під купоном було дві функції: видалити або прийняти. Я подумав, що відмовлятись від такої пропозиції – нерозумно, тому я тицьнув на кнопку та прийняв купон. Згодом, на екрані з’явилась трансляція того самого ​​«Котобачення». В мене була нагода побачити з ким ми змагались, та подивитись на себе зі сторони.

– Котячий Бог! Іспанський стид. Це що за форми? Це я?

З усіма цими подіями, я піднабрав вагу. Хоча я думав, що гора корму і сім консерв не могли дати такий результат. Тим паче я з’їв всього три консерви. Не дивлячись на обставини, мені потрібно відновлювати свої щоденні гонки, бо зовсім скоро я втрачу можливість пересуватись вільно. Це якщо б не моя голографічна копія розгулювала по каналам, а фізичне тіло –  може я й був би у тонусі.

Після закінчення нашого виступу я побачив епізод свого зникнення.

– Вау! Я  справив враження на публіку, не гірше ніж будь - який фокусник.

Навіть стало смішно, як ці трохи оголені щічки могли змагались за місце у прямому ефірі. Ну нічого, місію я виконав. Я молодець! Сподіваюсь, що це якось допоможе країні приблизити перемогу. Бо, я не хочу, щоб від мого будиночку залишилась тільки гора попелу.
Після мого зникнення, жюрі оголосило перерву. Перерву заповнила Кейт зі своїми новинами. І я почув, що розповідала вона саме про мене. 

– Харківський кіт на ім’я Кіт, долучився до місії визволення  на «Азовсталі». На конкурсі «Котобачення» його голос з проханням почути проблему пролунав після виступу а весь світ. Це величезний внесок у допомогу нашим хазяївам, тому президент «Котячого простору» подарував коту купон на безкоштовне користування послугам  каналу «Кіт. ТБ» на один місяць. Дякую Кіт за твою сміливість. А ми незабаром дізнаємось, хто став переможцем «Котобачення» двадцять двадцять два!