Розділ 13. Мозковий штурм.

1

Наступного ранку її відпустили, але з друзями зустрітися не вдалося. Пані Марії також не було — і це її неабияк потішило.

Вдома нікого. Володька на службі. Але куди поділася мати? Аліса зателефонувала сусідці. Та повідомила, що Лорік узяла велосипед і кудись покотила. Набрала Володьку — абонент поза зоною.

Що відбувається? Це явно ні до чого доброго не приведе.

Та тривожність, яка постійно нагадувала про себе, підступно зникла. Вона була з нею все її свідоме життя, але раптом сховалася десь глибоко всередині. Натомість з’явилися ясність розуму.Слушна нагода розшифрувати код від себе з майбутнього.

Аліса взяла аркуш паперу й узялася до роботи. Виявилося складніше, ніж вона очікувала. Документи не містили ані нумерації, ані дати, і неможливо було зрозуміти, в якій послідовності їх розташувати.

Вона знайшла кілька аркушів із нотатками про “Панцир”, де більше описувала власні відчуття від процесу синхронізації з ним, але жодних натяків на те, звідки взялася ця технологія.

Аліса здригнулася, згадуючи ту чорну рідину, її металевий присмак у роті, дивний фоновий гул у голові й відчуття сили після сутички з гідрами. Вона уважно роздивилася свою руку — жодного сліду шрамів: ні там, де висіло шмаття її шкіри та м’язів, ні там, де були сліди зубів.

Усередині все стислося від самої згадки про те, що вона відчула тієї секунди. Можна не боятися крові чи відкритої рани, якщо вона на чужому тілі. Але коли ця рана на тобі, мозок сприймає її як пряму загрозу життю, і страх холодною хвилею проходить тілом, прагнучи вирватися несамовитим криком.

Саме на межі страху й крику “Панцир” ніби перезавантажив її свідомість — вимкнув і знову увімкнув умовний тумблер.Вона не знайшла жодного запису про те, як передала “Панцир” Любомиру, чи як принесла його з майбутнього під своєю шкірою. Отже, пані Марія збрехала про ці спойлери. Але навіщо їй це? Виграти час?

Разом із “Панцирем” вона описувала зброю, джерелом енергії якої був “Пульсар”. Прослизали якісь натяки на існування ядра цього Пульсару, але що це мало означати? Заспокоювало лише те, що їй нічого не відомо про Любомира — це могло дати їм певну перевагу.

Дивно, що жодної згадки про саму пані Марію не було. Засмучувало, що вона нічого не написала про людину, яка, наче досвідчений мисливець, загнала її в глухий кут. Знання про те, ким насправді є її начальниця, могли б неабияк допомогти вирватися з пазурів, які вже добряче набридли.

На мить її поглинув розпач. Вона весь час переходить із однієї пастки в іншу. Спочатку добровільно пішла до війська — у надії, що там будуть розумні й щирі люди, які гарують заради перемоги. Помилилася. Потім пішла на той клятий завод — і потрапила до рук Міри Нокс, яка змусила Любомира вбити найближчого друга. Щойно Ярополк урятував її — знову пастка: замполіт уже вибудував алгоритм дій, що мали привести його до вищих чинів. І знову здалося, що друг її рятує, але пані Марія вже сплела свої тенета.

Як вирватися з цього безкінечного замкненого кола?

Думка про коло змусила її інакше глянути на змію, що обвивала Химеру. Тепер Уроборос символізував не смерть і відродження, а циклічність халеп, у які вона потрапляла.

Міра щось казала про цикл. І про нелегалів, які полюють на них. Це явно не ті люди, що влаштували пастку для Ярополка — їх вона боялася… Від цих роздумів усе заплутувалося ще більше.

І навіщо їй здалася Лорік? Вона постійно плуталася під ногами. Флешку вона не передала Мірі. Неможливо зрозуміти перебіг думок людини, що мандрує в часі…

Стоп. Звідки вона взяла, що Міра мандрує в часі?

Ціль Міри — потрапити в Головний центр удосконалення. І їй би це вдалося, якби Лорік краще керувала машиною і встигла втекти від Аліси. Флешка вже була в неї. Але як же бути з ДНК? Вона не змогла б потрапити всередину без нього. Чи могла?

А як Ярополк мав потрапити до Центру? Її палець! Він весь час був у нього. Саме тому Химера чекав на Алісу, але натрапив на Ярополка, в якого було її ДНК. Тому Ярополк спокійно потрапив усередину, а Любомир покінчив із ним, щоб заволодіти її генетичним матеріалом.

То чому вони не змогли зупинити Доміну? Чи змогли? А може, їм завадили? Чи Міра Нокс ще не знає, що Химері не вдалося виконати завдання, бо її немає в тій реальності?

Може, вона не могла забрати флешку не тому, що вона сервер чи інтерфейс, як брехала, а тому, що не може довго перебувати в цій реальності, і її пересування обмежені полем дії порталу — тобто стінами заводу. Саме тому вони мандрували містом — бо сама вона не могла цього зробити. А Любомира і його людей закинула ближче до Центру, щоб йому лишалося лише зайти всередину.

Стоп. Інтерфейс — це Доміна? Чи й тут вона збрехала? То хто або що таке Доміна? Чомусь здавалося, що вона зовсім не така, як про неї розповідала Міра. Бо Міра завжди бреше.

Вона сказала, що та Аліса, яка стала Чорним Генералом, також сиділа і слухала її? Складається враження, що це не перша спроба Міри її поцупити — в іншому часі чи реальності. Чи це натяк, що нічого не можна змінити?

Але ж вона казала, що дослідила різні варіанти розвитку подій, у яких можна зупинити Доміну, і всі сходилися на їхній із Лорік співучасті. Чи, можливо, вона сама створювала ці сценарії? Мандрувала в майбутнє й минуле, щоб змінити все на свою користь?

Виходить, що вона, Лорік, Ярополк і Любомир — лише пішаки. Тому Міра так легко готова від них позбутися?

Чомусь згадалася посмішка пані Марії — схожа на єхидну усмішку матері, коли та хвалилася донькою перед чужими людьми. Їй завжди була важлива думка оточення.

А що, якщо майбутня Лорік заодно з Мірою Нокс? Так воно і є. Коди вона крала саме для неї. Із документів стало зрозуміло: це коди для порталу, за допомогою яких можна створити нову реальність. Найкращу версію.

Як же вона одразу не згадала, що спочатку Ярополк сказав: Аліса його не впізнала і нічого не казала про коди. Він змінив хід подій, коли дав їй кулон, щоб Аліса заручитися його підтримкою. Але навіщо, якщо знав, що пані Марія зажене її в клітку, мов піддослідного щура? Бо в його реальності пані Марії не існувало.