98.5 — Лікарська гілка

Коли сміх після історії з кавунами, тістом і роботом-кухарем повільно вщух, кімната знову стала тихішою.
Не зовсім тихою — бо Альфа все ще ходив колами, час від часу підозріло заглядаючи під стіл, ніби там могла з’явитися нова піца.
Його лапи тихо цокали по підлозі.
І щоразу, коли він зазирав під стіл, його хвіст напружено завмирав — ніби він справді очікував знайти там щось надзвичайно важливе.
Але все ж атмосфера стала тихішою.
Більш зосередженою.
На дошці висіла карта.
Червоні нитки.
Фотографії.
Кластер Гастрономічної лінії займав уже половину поверхні. Сирний злодій, Чокі, Тістоніст, Кухар N, Пікарді — усі дивилися зі своїх фотографій так, ніби спостерігали за цією кімнатою.
І від кожного з них тягнулися тонкі червоні нитки.
Як нерви.
Як судини.
Як історії.
Тесса кілька секунд дивилася на цю мережу мовчки.

Її пальці повільно провели по краю столу.
Ніби вона намагалася відчути структуру всієї цієї історії.
Потім вона потягнулася до коробки з новими файлами.
Кришка тихо зашурхотіла.
Усередині лежали ще десятки фотографій.
Злочини.
Люди.
Події.
Справи, які колись здавалися ізольованими.
Її пальці перебрали кілька папок.
І витягли наступну фотографію.
Коли вона приколола її до дошки, повітря в кімнаті ніби трохи змінилося.
Наче хтось невидимий вимкнув частину тепла.
На фото був чоловік.
Білий халат.
Сріблясті окуляри.
Руки складені за спиною.
Ідеально спокійна постава.
І обличчя, на якому не було майже жодної емоції.
Занадто спокійне.
Занадто чисте.
Під фото було написано:
ЛІКАР АМНЕЗІУЗ
Лея завмерла.
Її пальці міцніше стиснули чашку какао.
Порцеляна тихо клацнула.
Цей звук був маленький.
Але в тиші кімнати він прозвучав майже як постріл.
Вирій помітив це першим.
Його погляд миттєво перемістився на Лею.
Він нічого не сказав.

Лише трохи нахилився ближче до неї.
Майже непомітно.
Його плече торкнулося спинки її стільця.
Мовчазний жест.
Підтримка.
Тео тим часом уже відкривав файл на планшеті.
Екран засвітився холодним світлом.
Ерік повільно видихнув.
Його руки ковзнули в кишені.
Він дивився на фотографію кілька секунд.
— Отже…
Векс схрестила руки.
Її погляд став серйозним.
— Медична гілка.
Тесса кивнула.
Маркер тихо скрипнув по дошці.
Під фото з’явився напис:
ЛІКАРСЬКА ЛІНІЯ
Кая перестала жувати.
Вона обережно поклала шматок піци назад у коробку.
— Це звучить… гірше, ніж сирні злочини.
Ерік тихо відповів:
— Так.
Він подивився на фото.
— Значно.
Лея дивилася на фотографію довше за всіх.
Її погляд був зосереджений.
Наче вона намагалася згадати кожну деталь справи.
Коли вона заговорила, її голос був тихим.
Але дуже чітким.
— Він стирав пам’ять.
Лум нахилив голову.

— Типу… повністю?
Лея повільно похитала головою.
— Ні.
Вона підняла очі.
— І саме це робить його небезпечним.
Ерік злегка насупився.
— Поясни.
Лея зробила ковток какао.
Напій уже трохи охолов.
Вона поставила чашку на стіл.
Її пальці все ще були напружені.
— Його метод не хаотичний.
Вона дивилася на фотографію.
— Він не просто видаляв спогади.
Вона зробила коротку паузу.
— Він замінював їх.
Тиша в кімнаті стала трохи густішою.
Кая тихо сказала:
— Це як… переписати історію?
Тео підняв палець.
— Саме так.
Вирій раптом зблід.
Це сталося майже непомітно.
Але Векс помітила.
Її очі звузилися.
— Вирій?
Він повільно дивився на фото.
Наче вперше бачить щось дуже знайоме.
Його голос був тихим.
— Алгоритм прогнозування…
Ерік нахилився ближче.
— Що?

Вирій ковзнув пальцями по планшету Тео.
На екрані з’явилася схема.
Лінії.
Нейронні блоки.
Поведінкові графіки.
Стрілки.
Прогнозні моделі.
— Це частина моїх старих розробок.
У кімнаті стало тихо.
Навіть Альфа перестав ходити.
Пес сів.
І уважно дивився на всіх.
Наче теж намагався зрозуміти, що відбувається.
Тео повільно повернув екран до всіх.
— Я щойно порівняв структури.
Він постукав пальцем по графіку.
— Збіг — 87%.
Кая моргнула.
— Це багато?
Векс тихо відповіла:
— Це майже ідентично.
Лум тихо прошепотів:
— Хтось вкрав твій код?
Вирій похитав головою.
— Не код.
Він подивився на схему.
— Принцип.
Лея тихо сказала:
— Алгоритм прогнозування реакцій.
Ерік зрозумів.
Його очі трохи звузилися.
— Він міг передбачати, як людина поводитиметься після зміни спогаду.
Тео кивнув.
— Саме так.
Кая тихо сказала:
— Тобто…
Вона на секунду задумалась.
— Якщо стерти поганий спогад…
Лея повільно продовжила:
— І замінити його іншим…
Вирій закінчив:
— Людина почне робити інші вибори.
Векс тихо видихнула.
— Поведінкове перепрограмування.
Маркус досі мовчав.
Він дивився на фотографію Амнезіуза так, ніби намагався згадати щось дуже далеке.
Його пальці лежали на столі.
Нерухомо.
Наче він слухав не лише розмову — а й щось усередині себе.
Тесса взяла червону нитку. Повільно. Акуратно. Провела її від фотографії лікаря. І зупинилася.
На дошці була інша картка.
Біла.
З написом:
ПРОЄКТ ЛЕЇ
Кая нахилилася ближче.
— О.
Лум тихо сказав:
— Це…

Тесса не відповіла.
Вона просто закріпила нитку.
Шпилька клацнула.
— Витік.
Слово прозвучало спокійно.
Але важко.
Вирій повільно провів рукою по обличчю.
— Хтось профінансував доступ до архівів.
Векс тихо додала:
— І зробив це дуже акуратно.
Тео відкрив ще один файл.
На екрані з’явилися три адреси.
— Амнезіуз працював у трьох клініках.
Він перегорнув сторінку.
— Усі закриті.
Ще сторінка.
— Дані стерті.
Ерік тихо сказав:
— Але метод залишився.
Кая раптом підняла руку.
— А якщо він… випадково?
Векс глянула на неї.
— Випадково що?
— Ну… знайшов технологію?
Вирій похитав головою.
— Ні.
Він показав на схему.
— Це не копія.
Він трохи нахилився вперед.
— Це розвиток.
Кая повільно сказала:
— Тобто хтось допоміг йому?