96.6 — Романтичні ускладнення: ревнощі, поцілунки, нерви і трохи комедії

Аурель робить те, що вміє найгірше — намагається всіх заспокоїти.

Він стоїть посеред двору, розвівши руки, ніби збирається обійняти одразу весь світ і попросити його не ламатися ще хоча б п’ять хвилин. Його пальці тремтять, хоча він намагається цього не показувати. У голосі — звичний контроль, але десь під ним уже з’являється тонка тріщина.

— Так, — каже він швидко. — Усі живі. Усі тут. Ніхто нікого не вкрав, реальності не міняли, долі не обмінювали. Дихаємо. Разом. Повільно.

Він навіть демонстративно робить глибокий вдих.

Видих.

Ніхто його не слухає.

Бо Лея вже хапає Вирія за сорочку.

Не обережно.
Не стримано.
Так, ніби якщо відпустить — він може розчинитися між можливими світами, розсипатися на варіанти, які вона більше ніколи не зможе зібрати докупи.

Її пальці зминають тканину, нігті впиваються, голос низький, різкий, майже гарячий від страху, який вона не встигла приховати.

— Вона не забере тебе.

У цих словах немає логіки.
Є тільки паніка і крихітне, майже дитяче прохання.

Вирій навіть не встигає відповісти словами.

Він нахиляється і цілує Лею в лоб — довго, впевнено, так, ніби ставить крапку в реченні, яке давно тягнулося без пунктуації.

— Я вже вибрав.

Лея здригається, ніби це фізичний дотик до серця. Заплющує очі на секунду довше, ніж потрібно, дозволяючи цим словам укластися всередині.

Потім впирається лобом у його груди, дихає часто, нерівно.

— Просто… — видихає вона. — Просто скажи це ще раз, якщо я почну дуріти.

Його рука лягає їй на потилицю — жест простий, але абсолютно захисний.

— Я скажу це стільки разів, скільки знадобиться, — спокійно відповідає він. — Навіть якщо світ почне повторюватися.

Поруч Векс удає, що все нормально.
У неї це майже виходить.

Вона стоїть рівно, плечі зібрані, погляд зухвалий, усмішка — майже крива, з викликом. Але пальці живуть окремим життям: самі знаходять лінію щелепи Тео і починають повільно її розтирати, ніби перевіряючи — справжній? тут? не зникне?

Тео напружений.
Не зляканий — саме напружений.

Він відчуває це. І не відводить погляду.

— Ти думаєш, — каже він обережно, підбираючи слова, — що та версія тебе… ну… що вона краща?

Векс фиркає, але не відводить очей.

— Вона успішніша. Впевненіша. Її слухають. Її не перебивають. Її не змушують сумніватися, чи має вона право займати простір.

— Гей.

Тео ловить її руку, притискає до своїх грудей — прямо туди, де серце б’ється надто швидко.

— Я — твій.

Це не пафос.
Це факт.
Вона завмирає. На мить у її очах спалахує щось небезпечне — страх втрати, бажання, впертість.

А потім вона нахиляється і цілує його.

Губи до губ.
Без сумнівів.
Пристрасно.
Так, ніби доводить це не йому — а всім можливим версіям світу одразу, включно з тими, що дивляться з портретів.

Десь збоку хтось тихо свистить.

— Я, звісно, за кохання, — бурмоче Аурель, нервово озираючись на стіни, — але якщо ви почнете створювати додаткові часові гілки прямо тут, мені доведеться це записувати…

— Замовкни, — хором кажуть йому Векс і Лея.

Синхронно.
Без обговорення.

Тесса тим часом уже не тримається.

У неї просто закінчується внутрішній каркас.

Вона падає в обійми Еріка — різко, всім тілом, так, ніби нарешті дозволяє собі бути слабкою не на секунду, а по-справжньому.

Ерік ловить її миттєво, навіть не думаючи.

Тримає міцно.
Надто міцно.
Так, ніби якщо розтисне руки — вона знову може зникнути в іншій реальності, де все правильно, але не з ним.

Його голос біля її вуха тихий, теплий, упертий, трохи хрипкий.

— Ти не живеш там.
— Ти — тут.
— Зі мною.

Тесса сміється крізь сльози, впираючись лобом у його плече.

— Ти навіть не уявляєш, як сильно я хотіла це почути.

Їхній поцілунок ніжний.
Теплий.
Червневий.
Такий, у якому немає поспіху — тільки впевненість, що зараз світ можна не рятувати. Хоч на хвилину.

Діти роблять вигляд, що не дивляться.

Лум демонстративно повертається спиною, прикриваючи очі рукою.

— Фу. Дорослі. Знову цілуються. Це ж небезпечно для психіки геніїв.

Кая прикриває Арі очі долонями, але між пальцями залишається щілинка.

— Це навчальний матеріал не за віком.

Арі хихоче, намагаючись визирнути між пальців Каї.