95.6 — Діти, Альфа і ритуал Великої Піци

Кухня наповнилася тремтливим світлом, немов сама дихала разом із присутніми. Легка срібляста імла грала на поверхнях столів, повітря пахло томатами, сиром, ароматом трав і невловимою магією. Герої стояли навколо столу, уважно і водночас сміховито готуючись до ритуалу. Кожен рух супроводжувався відчуттям хвилювання, трішки хаосу і невидимої, але дуже реальної, магічної присутності Ґастóна.

Лум, серйозний, як маленький шеф, схопив шматок тіста і почав відбивати його на столі, наче барабан, супроводжуючи кожен удар урочистим «бум-бум!». Тісто стрибало у повітрі, спритно ловлене його маленькими руками, залишаючи тонкий слід від борошна на його щоках.

— Бум-бум! — реготав Лум, — нехай духи відчують ритм моєї серйозності!
— І, можливо, навіть підтанцюють трохи! — додала Кая, підштовхуючи його ніжно ліктем, щоб тісто зробило ще один стрибок.

Кая оберталася навколо столу, піднімаючи руки, немов чаклунка, що малює коло любові:

— Я обертаюсь! Щоб духи відчули коло любові! — сміялася вона, коли її спідниця закружляла разом із нею, і випадково зачепила кілька інгредієнтів, що посипались на підлогу. — Ой! Лише б помідори не втекли!

Арі ходила від столу до столу, уважно розглядаючи інгредієнти. Вона плескала маленькими ручками по тісту і весело вигукувала:

— Ам! Ам! Ам! — немов благословляючи кожен шматочок. Її очі світилися захопленням, а голосок дзвенів, створюючи веселий ритм. Вона зупинялася біля кожного інгредієнта і, нахиляючись, шепотіла — Ам… ммм-ам!

Векс і Тео вирішили внести трохи романтики. Вони сіли поруч і разом почали крутити качалку, тримаючи її обома руками, обмінюючись ніжними поглядами. Кожен оберт супроводжувався сміхом і легким дотиком пальців, коли вони ненароком торкалися один одного:

— Ммм… — промовила Векс із посмішкою, — навіть качалка відчуває наші емоції!
— І, певно, тісто теж, — підсміявся Тео, притискаючи її трохи ближче до себе, — бо воно так весело трясеться!
— Ти жартуєш, чи воно справді щось відчуває? — реготала Векс, і їхні пальці ненароком злегка переплелися.

Лея і Вирій стояли поруч, тримаючи вдвох миску з соусом. 

Кожен їхній рух був узгоджений так, що вони майже не помічали, як пальці ненароком торкнулися одне одного, залишаючи легкі тремтливі відчуття:

— Тримай міцно, Лея… — шепнув Вирій, посміхаючись, коли вона трохи нахилилася, щоб підняти миску.
— Разом легше, — тихо відповіла Лея, і їхні долоні зустрілися на краю миски, викликаючи невеличкий, але щирий спалах тепла.
— Тільки дивись, щоб соус не бризнув! — сміялася вона, коли невеликий струмок червоного рідини ледве не полетів на їхні руки.

Тесса та Ерік підійшли до духовки, тримаючи піцу на таці. Вони вирішили, що для ритуалу потрібен «поцілунок для удачі». Злегка посміхаючись, вони наклали руки на тацю й тихо зігнали тепло один в одного через цей поцілунок:

— На удачу! — прошепотіла Тесса, коли Ерік легенько доторкнувся губами до її щоки.
— На успіх… і на смачну піцу! — відповів він, і їхній сміх прозвучав у кімнаті, підбадьорюючи всіх інших.

Альфа урочисто проніс до столу ложку — святу «ложку миру». Він піднімав її в лапах, ніби це був золотий трофей, і всі присутні аплодували йому лапами й сміхом:

— О, Альфа! — вигукнув Лум, — ти справжній герой ритуалу!
— І лицар кухні! — додала Кая, коли пес обережно поставив ложку на миску з соусом, підморгуючи хвостом.

Ґастóн розпливався від щастя, спостерігаючи, як його «Велика Піца» народжується не лише через інгредієнти, а через тепло, сміх і співпрацю всіх присутніх. Його обличчя світилася задоволенням, і навіть сріблястий туман навколо нього наче танцював від радості.

— Так! — промовив він, простягаючи руки до всіх. — Ось воно! Магія кулінарії і дружби!

Діти бігали навколо, перевіряючи кожен рух, ловили крихти тіста, що випадали, і підкидали їх у повітря, створюючи веселий хаос. Кожен сміх відлунював від стін, змішуючись із сріблястими спалахами Арі, що танцювала, підкидаючи маленькі крижинки.

Кожен момент ритуалу був наповнений пригодами: тісто стрибало, качалки крутились, соус трохи бризнув на край миски, і навіть Альфа випадково штовхнув ложку хвостом, що викликало чергову хвилю реготу. Але ніхто не сердився — це був їхній маленький хаотично-радісний ритуал, який об’єднував усіх у теплій енергетичній хвилі кухні.

Повітря наповнилося запахом випічки, сир почав розплавлятися, а світло в кімнаті трохи потемніло, залишаючи лише золотистий відблиск на тісто-сирному хаосі. Кожен відчував хвилю очікування — ось-ось ритуал завершиться, але поки що важливе було саме відчуття участі, дружби, сміху і маленьких магічних дотиків.

— Щиро кажучи, — промовив Лум, відбиваючи тісто останній раз, — я ніколи не думав, що робота детектива може бути такою смачною!
— І веселою! — додала Кая, підштовхуючи маленький шматочок тіста хвостиком Альфи назад на стіл.

Альфа похитав головою, наче погоджуючись, і весело гавкнув, а Арі крикнула ще голосніше:

— Ам! Ам! Ам! — благословляючи фінальні рухи ритуалу.

Ґастóн, стоячи в центрі, розкрив руки і широко посміхнувся:

— О, моя Велика Піца… нарешті збирається у повноцінну магію!