95.4 — Розслідування №3: «У кого привид вкрав макарони?»

Хаос почався непомітно.
Точніше — з тихого чвак у коридорі.

Тесса перша зреагувала. Вона зупинилась, підняла ногу… і скривилась, так, ніби в наступну секунду збиралася скласти заяву в прокуратуру:

— Це шо таке?..

Потягнула пальцями шматок сирого макарона, який прилип до підошви.
Похитала ногою, спробувала струсити — марно. Наче макарон спеціально вчепився за її долю.

— Блять.

Векс виглянула з-за кута, з виразом «о, почалося»:

— А-а-а, його витівки стартували?

— Та він, походу, відкрив свій ресторан прямо під нашими ногами, — буркнула Тесса, намагаючись відліпити макаронину, а та тягнулась, як сопля долі.

Ерік, який ішов поруч, театрально оглянув коридор, ніби це була сцена опери:

— Пам’ятаєш, як ти казала, що хочеш більше пригод у житті?
— Я казала «подорож на море», а не «атакують сирі макарони».

Він тихо засміявся, але встиг збліднути — бо з темряви пролетіла ще одна макарона і влучила йому в плече.

— Це він нам привіт передає? — видихнув він.

Тесса склала руки в боки:

— Та хай він мені ще раз так привітається — я йому духовку на голову насаджу. Привид він чи не привид.

Саме в цей момент десь у стіні пролунало тихе «хо-хо-хо».
Ніхто не зрозумів — це сміх чи погроза.

1. Макарони в документах

На кухні перше, що вони побачили…
була відкрита шафка з важливими досьє.

А в ній — ціла жменя варених макаронів.
Деякі навіть лежали між сторінками, ніби робили нотатки в справах.

Тео загіпав, з тією інтонацією, яка зазвичай у нього означала «в мене зараз інсульт від абсурду»:

— Ну все. Це вже саботаж.

— Це не саботаж, — Векс нахилилась, обмацуючи макарони в рукавичках. — Це… альденте.
Тео розгублено підняв брови:

— Ти зараз жартуєш чи реально це аналізуєш?

— Я СЕРЙОЗНО кажу: це альденте. Привид — псих, але з повагою до текстури.

Вона вийняла один макарон і почала обережно крутити його між пальцями, нахмурено розглядаючи. Наче він був свідком, який ось-ось щось скаже.

— Тільки глянь, яка якість…

Тео підступив ближче, вмить притискаючи її до себе ззаду:

— Кохана… можеш, будь ласка, не фліртувати з макароном у НАШІЙ присутності?

Векс почервоніла, як кетчуп:

— Це був науковий інтерес!

— Ага, — він торкнувся губами її ший. — А я — ревнивий боєць із ложкою в руці.

Векс хихикнула, але макарон віддала, бо Тео вже виглядав так, ніби оголосить макарон конкуренцією.

— Хоч би знав, що ти програєш, — пробурмотіла вона.

— Я? Макарону? — Тео зобразив шок. — Векс, не принижуй мене так.

2. Хліб на стелі

Лея, Вирій і діти зайшли наступними — і всі разом підняли голови.

Бо над ними, як окремий об’єкт мистецтва, висіла… половина хлібини, заморожена намертво до стелі.

Просто посеред кімнати. Як трофей. Як сучасна інсталяція під назвою «Духовка померла — мистецтво живе».

Лум вражено сказала:

— Це що, новий вид декору? Бо якщо так — я «за».

Кая підняла руку, ніби на уроці:

— Я думаю, це авангард. Сильний та глибокий.

Арі споглядала хліб максимально серйозно, стискаючи кулачки:

— Лоооо… (висить!)

Альфа сів поруч, глянув угору і тихо пробурмотів щось собаче, що звучало приблизно як:
«Я не підписувався на таку службу…»

Вирій зітхнув, дивлячись на крижану булку:

— Привид розважається.

— Це якось мило, — сказала Лея.

— Це хаос, — уточнив він.

— Але мило, — не відступала вона.

Він усміхнувся і м’яко торкнувся її чола:

— Гаразд, якщо тобі мило — тоді так. А я просто не хочу, щоб наступного разу це було заморожене м’ясо.

— Наші діти вже звикли, — засміялася Лея.

— О, от саме тому я і хвилююся.

І тут хліб несподівано плюхнув невеличким шматочком льоду прямо Вирію на плече.
Лея хихикнула, діти заверещали від радості, а Вирій з поглядом «колись я знайду твій ектоплазмовий скелет» глянув у стелю.

3. Духовка, яка «очищує ауру»

З кухні раптом пролунав клац.
Потім жжжжжжжжжж…

Духовка ввімкнулась.
Так голосно, ніби намагалася воскресити себе з попелу.