Хроніки Пі і Ца: детективні історії

95.3 — Розслідування №2: «Гастономанія і перші прояви духа»

Ніч в Агентстві була настільки тиха, що здавалося — будівля сама затамувала подих, чекаючи на щось.
Точніше — на когось.

У коридорах притемнене світло переливалося тонкими золотими смужками, а дитячі нічнички підморгували зірочками, немов намагалися попередити: «Гей, увага, зараз буде шоу!»

Повітря над кухнею ніби наповнилося мікроскопічними блискітками — ароматами свіжої випічки, шепотом коричних паличок і ніжною, теплуватою хвилею кардамону. І було в цьому запаху щось таке… незвичне. Те, що змушувало нервувати навіть найхолоднокровнішого агента.

Тесса, тримаючи в руках чашку з недопитим какао, невдоволено пробурмотіла:

— Якщо це знову хтось із вас розігрівав лазанью о третій ночі — я клянусь, я вас особисто здам Маркусу для допиту. І не на легкий режим.

Ерік, обпершись плечем об дверну коробку, хмикнув:

— Як мило, кохана. Тепла сімейна загроза, така атмосферна.

Тесса підняла брову й легенько штурхнула його ліктем. Але той ледве вловимий усміхнувшийся погляд свідчив: їй подобалось сваритись саме з ним.

З’являється він… як театральна прем’єра

Спершу — маленький, ледь видимий відблиск. Тремтливе повітря, як над асфальтом у спеку.

Потім — звук:

фшшшшш…

Наче хтось розгортав фартух розміром із простиню.

Світло в кухні легенько здригнулося, і перед усіма почав проявлятися силует — повільно, урочисто, з манерністю, яка могла належати лише одному типу істоти: самозакоханому привиду з почуттям стилю.

Згладжені риси, напівпрозора постать, шефський ковпак, фартух, що колихався, хоч протягу не було.
Він завис сантиметрів на тридцять над підлогою так, ніби це найкраща точка для світла.

І проказав голосом, який був сумішшю театрального диктора й духу зі старої французької радіореклами:

— Месьє і мадам… дозвольте представити… вечерю вашого життя!

Усіх одночасно пробрало мурашками. Навіть тих, хто вважав себе суворими.

Тиша буквально луснула.

Лея вдихнула занадто різко й відступила ближче до Вирія.

— Ого… — прошепотіла вона. — Він… справжній?

Вирій, ледь усміхаючись, обійняв її за плечі:

— Це наш новий… гм… «сусід по кухні».

Привид змахнув рукою так, ніби роздавав автографи невидимій публіці.

— «Сусід»? Ні-ні-ні! Я — Ґастóн. Метр кулінарії. Геній смаку. Легенда приправ. І… на жаль… трошечки мертвий.

Лея стиснула рукав Вирія.

Вирій нахилився ближче:

— Спокійно. Він не схожий на агресивний тип.
— Я… не боюсь, — пробурмотіла вона.
— Тоді чому ховаєшся за мене?
— Бо ти… ширший. Тепліший. І стоїш спереду.

Вирій не втримався і коротко поцілував її в маківку.
Лея почервоніла ще сильніше.
Альфа виходить вперед — дипломат від кухні.

Альфа поволі підійшов до привида, дуже зосереджений і неймовірно серйозний.
Сів рівно перед Ґастóном. Підняв голову. І чітко проказав:

— Гав. Гав. Гав.

Голосно. З урочистістю. Як салют.

Ґастóн приклав прозору руку до грудей, немов до серця:

— О, мон амі! Ти знаєш Кодекс кулінарної пошани!

Альфа урочисто кивнув і навіть поправив лапою уявну краватку.

Векс не витримала й прошепотіла Тео:

— Чуєш… він реально зараз спілкується з псом?

Тео, тримаючи її за талію, відповів:

— Він спілкується з колегою. Альфа — наш топовий спеціаліст з підозрілих запахів і паранормального м’ясного.

Векс пирснула сміхом:

— Так, це звучить як мій улюблений напрям кулінарії.
Тео занурив носа в її волосся і тихо додав:

— А мій — ти.

Векс вимовила:
— Мовчи.
Але руки його не відпустила.

Ґастóн розкриває свою епічну трагедію.

Привид кружляв у повітрі, розмахуючи руками. Інколи було враження, що він став би чудовим шоу-ведучим, якби не… смерть.

— Моє життя було присвячене мистецтву! — театрально вигукнув він. — Я готував так, що люди плакали! Зраджували дієти! Розлучалися! Поверталися! І знову їли!

Тесса вбік пробурмотіла:

— Коротше, токсичний був.

Ерік нахилився до неї, злегка торкнувшись губами її скроні:

— Ш-ш-ш… Якщо він образиться, лазанью нам ніхто не приготує.

Тесса підбочилася:

— Хоч би раз ти обрав мене замість їжі.
— Я обираю тебе разом з їжею, — відповів він. — А це вже серйозний рівень зобов’язань.

Вона тихо хмикнула, але посміхнулася.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше