Розділ 95 — Привид Гастронома та Великий Рецепт Спокою; 95.1 — Альфа, холодильник і перший контакт

Середина травня в Агентстві мала свій специфічний шарм: це той час, коли вечори теплі, як плед, а ночі такі солодкі, що здається — просто торкнись язиком повітря, і відчуєш присмак бузку, ванілі та легкого безладу. Дах дому нагрівався вдень і тепер повільно віддавав тепло, мов велетенська кішка, що гріє спину.

Місяць висів над подвір’ям у формі недопеченої ватрушки — круглий, трохи кривий і дуже самовдоволений.

Усе було сонно-тихо.
Аж поки не… клац.

Холодильник у кухні повільно відкрився, на міліметр, потім на два… потім ще на один, ніби хтось дуже вічливий, але дуже потойбічний, намагався подивитись, чи всі сплять.

Альфа прокинувся миттєво. Якби собаки могли виглядати «образливо збудженими», то це був саме той випадок.

Пес підняв морду, прислухався, нахмурив невидимі брови й промовив дуже вагоме:

— Гррр-ввв?

Що перекладалося як: «Я так і знав. Знову почалося.»
Він підскочив, ніби хтось натиснув на його «ON», і рвонув на кухню. На ходу ковзнув, в’їхав боком у дверний косяк, але виглядав при цьому так, ніби все було частиною плану.

Холодильник тим часом зачинився.

Альфа застиг…
і раптом почав гавкати на: тумбочку, порожній кут, стелю, і навіть на миску, бо вона «підозріло мовчала».

— Гав! Гав-гав! Гав-гав-вууф!

Гавки були різні: один — здивований, другий — ображений, третій — філософський, четвертий — «а ну виходь!».

І це були не просто гавки.
Це був ДІАЛОГ.

Пробудження №1 — Лея і Вирій

На другому поверсі Лея тихенько відкрила очі, заморгала… і одразу ж заповзла під плече Вирія, схопившись за нього, як за живий щит від усіх кухонних демонів.

— Ти це чуєш? — її голос був тонкий і грішив легким тремтінням.

Вирій сонно обійняв її, провів долонею по спині:

— Звісно. Здається, в Альфи нічна зміна.

— Він гавкає з інтонацією! — прошепотіла Лея, вжахнувшись. — Це вже погано. Це завжди погано.

— Лей, це просто… — він нахилився, торкнувся губами її скроні, — …наш собака і його уявні друзі.

— Це не уявні! Вони… звучать реально! — і вона ще сильніше заховалась за його спину.
Хоча виду, звісно, не подавала. Ну… майже.

Пробудження №2 — Лум, Тесса й Ерік

У коридорі з’явився Лум, який виглядав так, ніби він щойно врятував світ, але його ніхто не похвалив.

— ТАМ ХТОСЬ Є! — заявив він так гучно, що птахи на деревах за вікном, мабуть, згадали ВСІ свої гріхи.

Тесса вибігла слідом, скуйовджена, з руками на стегнах:

— Якщо це знову твій «монстр з-під столу», то я…

Вона не встигла закінчити, бо Ерік майже притулився до неї ззаду, теплим голосом прошепотів:

— То точно не я приготував, кохана.

Тесса вирячилась на нього так, ніби перевіряла: "а ну раптом таки ти?"

— Ерік… — протягнула вона, — …якщо ти зараз жартуєш, то я клянусь, ти спатимеш у буфеті.

Ерік підняв руки: 
— Це був не жарт! Просто… констатація факту!

Але щока Тесси стала тепло-рожевою.
Мабуть, від злості. Мабуть.

Пробудження №3 — Векс, Тео і Кая

Векс і Тео майже синхронно вийшли в коридор.

Тео поклав долоню їй на талію з тією природною ніжністю, яка змушує будь-які привиди задуматися, чи варто з’являтися взагалі.

— Знову шум? — запитав він, нахилившись ближче.

— У цьому домі завжди шум, — зітхнула Векс, але притулилась до нього трохи сильніше, ніж треба. — Ми з тобою ненормальні, що живемо тут.

— Ми й познайомилися ненормально, — усміхнувся Тео.

— Це аргумент.

Кая вибігла з кімнати з ліхтариком, який світив у всі боки, крім потрібного.

— Я готова до полювання! — оголосила вона. — Якщо це шеф-привид — я поставлю йому оцінку за страву!

Векс потерла скроні: 
— Кая, до ночі оцінки привидам не ставлять.

— А він попросив? — логічно відповіла донька.

Пробудження №4 — Арі

І тут, як кульмінаційна нота, з’явилась Арі — у піжамці зі зірочками, напівсонна, з куделиками волосся.

Вона подивилася на Альфу…
на повітря…
на всіх…

підняла ручки і оголосила світові:

— Бу!

Потім заплескала.
Бо це було весело.

Кухня — місце подій

На столі стояла лазанья.
Досконала. Рівна. Акуратна.

Пахла вона так, що Тесса голосно ковтнула повітря.
— Вона пахне… ну… дуже смачно, — сказала вона.