94.8 — Поцілунок з багом

У підвалі старого телецентру було дивно тихо — настільки тихо, що навіть кроки віддавались так, ніби вони ходили всередині порожньої гітари.
Ерік і Тесса опинилися в окремому приміщенні від решти команди — так задумка Кадра-6 перетворилась на квест у квесті, бо чому б і ні?

Світло мерехтіло, лампи мигали теплими півтонами, ніби намагались створити для них настрій «вечеря при свічках, але технічна версія».
Посеред кімнати висіла конструкція, схожа на дзеркало… якщо дзеркало робив програміст, який багато читав любовні романи і ще більше — документацію.

Дзеркальна поверхня переливалась багряними, синіми та золотими глітч-смугами, які ламались, складались у квадрати і знову пливли хвилями.

Тесса зупинилась, склавши руки на грудях:

— Це дзеркало… чи портал для токсичних відносин? Бо виглядає так, наче воно зараз попросить мене «оцінити себе від одного до десяти».

Ерік злегка хмикнув — тихо, глибоко, тим сміхом, який він дозволяв собі тільки з нею.

— Це інтерфейсна панель з емоційною проєкцією. Вона аналізує наші сигнатури, а ми… аналізуємо її.

— Люблю, коли ти говориш сексі-програмістською, — кинула Тесса.

— Це не сексі-програмістська, це… — він поправив окуляри, — …науково-технічна термінологія.

— Не бреши мені в очі, чоловіче, — усміхнулась вона.

Так, вони були одружені.
І це давало їхнім розмовам той особливий шар ніжного підколювання, яке можливе тільки між тими, хто знає одне одного до смішного глибоко.

Ерік підійшов ближче, поклав руку на край конструкції:

— Тільки не торкайся її, доки я не...
ЦМЯК.

Тесса вже ткнула пальцем у поверхню.

— Ой, — невинно сказала вона. — Воно саме підсунулось.

Дзеркало моргнуло.
Потім — ще раз.
А потім на поверхні з’явилися вони… але не зовсім вони.

Відображення посміхалися.

Не одночасно.
Не симетрично.
І не у той момент, коли усміхались справжні.

— О, почалося, — пробурмотіли вони разом.

Тесса нахилилась до дзеркала, блиснувши очима:

— Ну що, моє глюковане я, говори.

Відображення-Тесса повернула голову.
Трохи.
На той міліметр, який був неможливий у справжньому дзеркалі.
Щоки її… засвітилися рожевим.

Ерік різко підняв голову:

— Це… це абсолютно не передбачена поведінка інтерфейсу.
— Та невже? — Тесса підморгнула. — Бо виглядає, ніби моє відображення щасливіше за мене.

Відображення-Тесса вдихнуло:

— Я… давно хотіла тобі сказати…

Ерік напружився, наче чекав, що дзеркало зараз оголосить їм штраф за неправильну поведінку.

— Сказати що? — прошепотів він.

— …я кохаю тебе, — сказала піксельна Тесса.

Справжня Тесса кліпнула.
Потім ще раз.

— Ну хоч хтось зробив це нарешті правильно! — вона розвела руками. — І це дзеркало! Розумієш, Еріку? Моє дзеркальне я — романтик. А ти?

Ерік почав говорити, але замість слів видав напівзадихнутий звук.

Відображення-Ерік у цей час узяв відображення-Тессу за руку і ніжно прошепотів:

— Я теж кохаю тебе.

Справжній Ерік відкрив рота, закрив рота, знову відкрив.

— Це… — він повільно почервонів, — …некоректно з боку системи. Це втручання в інтимні...

— У які саме? Ми одружені! — Тесса уперла руки в боки. — Наш інтим — це наше! Не доведи бог, система вирішить навчити нас цілуватися правильно.

І саме в цю секунду відображення…
…повільно нахилилися одне до одного.
Не швидко.
Не декоративно.
А так, ніби це було найприродніше на світі.

Світло затремтіло, очі піксельної Тесси закрилися…

— Ой, — прошепотіла Тесса. — Зараз буде перший в історії туторіал «Як правильно цілувати свого чоловіка за версією штучного інтелекту».

Відображення зависли за сантиметр до поцілунку.
Наче чекали команди від справжніх.

Ерік повільно вдихнув.
І взяв Тессу за руку — ту саму, яку в дзеркалі торкалось відображення.

— Те, що сказала… панель… — його голос зірвався, але лагідно, — …воно не нове. Але воно нагадало. Те, що я відчуваю, не зникло. Не зменшилось. Навпаки.

Тесса тихо усміхнулась.
Так, як вона усміхалась тільки тоді, коли справді слухала.
— Ти… теж так почуваєшся? — запитала вона.

Ерік кивнув:

— Кожного дня. Просто… я не завжди знаю, як сказати правильно.

— Та не треба правильно, — Тесса торкнулася його щоки. — Треба щиро. І трохи смішно. Ми ж такі.

Вона нахилилась ближче.
Він — теж.
Світло навколо змінило колір на теплий золотий, як перед поцілунком у хорошому кіно.