94.4 — Місія: зламати сценарій

Піксельний дощ вщухав так само раптово, як і почався, ніби хтось натиснув клавішу “Esc” десь у небі.
На вулиці ставало тихо, але ця тиша була не нормальною — це була тиша, яка слухає.

Шестеро дорослих стояли в гуртку, а троє дітей та один дуже нервовий пес тулилися поруч.

Лум стискав у руці міні-іграшковий ліхтарик, наче той був світловим мечем.
Кая завмерла з напівкроку, все ще намагаючись упіймати останній глітч-кристал.
Арі сиділа на руках у Леї, вперто намагаючись дотягнутися пальчиком до неба й промовити:
— Ба! Ба! Ба!
Наче наказувала дощу повернутися.

Альфа ж…
Альфа втупився в калюжу, в якій відображався його цифровий двійник, і намагався вирішити, чи треба його зараз дружньо облаяти, чи це вже дипломатичні відносини між видами.

Точка збору агентства “Пі і Ца” — знову в дії

Векс простягнула руку вперед — чітко, владно, як шеф, якого 

життєво дратує хаос, але який виконує роботу все одно блискуче.

— У нас є позаземний дощ, глюк, що показує сни, і… — вона глянула на Альфу та його цифрове відображення. — Це.

Альфа гавкнув так, ніби погоджувався: «Я сам не знаю, що це, але це моє це, ясно?».

Тео нервово потирав планшет: 
— Хронологія порушена. Логіка зламана. Реальність… ем… дуже ображена на когось.
— Вгадай, на кого, — сухо сказала Векс.

Ерік підняв голову: — Нам потрібна команда. Вся. Повна.
Він обняв Тессу за плечі.
— Ми знову запускаємо агентство.

Тесса вдихнула.
Як завжди — швидко, але м’яко оцінюючи емоції всіх.

— Паніка на низькому рівні, тривога на середньому, відчуття абсурду на високому.
— Дякую, що описала нас як поганий коктейль, — пробурмотів Тео.
— Дякую, що ви поводитесь як поганий коктейль, — відказала вона.

Лея пригорнула Арі: 
— Тоді… ми знову разом.
— Завжди разом, — тихо підтвердив Вирій.

І в цей момент щось клацнуло.
Ні, не реальність.
Не дощ.
Не глітч.

Це був Тео, що натиснув кнопку на планшеті.

На екрані з’явився логотип агентства “Пі і Ца”.

М’яке світло, контури двох силуетів, які колись символізували початок.
І тепер — повернення.

Векс підняла голову, плечі рівні, постава начальника, що роздає ролі навіть у сні:

— План мисії.
Тео — код-дизайн.
Ерік — кібероператор.
Тесса — емоційна аналітика.
Лея — лінгвіст-психолог.
Вирій — польове реагування.
Я — координатор.
— А ми? — Лум уже стояв у стійці «супергерой рівень 3».
— А ми? — повторила Кая, наслідуючи його.
Арі лише гордо підняла пальчик:
— Я!

— Ви троє, — почала Лея, — залишаєтесь близько, слухаєте нас і…
— І не торкаєтесь нічого, що світиться! — додала Векс.
— І не лизати нічого, що виглядає як цукор! — вкинула Тесса, поглянувши на Лума.
— Я лизав ОДИН раз! — вигукнув Лум. — І то була не бомба, а просто ліхтарик!
— Він світився червоним, — промовив Тео.
— То був чарівний меч! — образився Лум.

Кая взяла Лума за руку: 
— Ми будемо дуже чемні. Ми — помічники місії.
— Ми — місія всередині місії! — оголосив Лум.
Арі ж радісно закричала:
— МІСЯ!

Альфа гавкнув, підскочив, крутнувся, і виглядав так, ніби теж хоче посаду.

Векс зітхнула: 
— Альфа — наш охоронець.
Альфа гордо підняв хвіст — і цифрова копія в калюжі підняла теж.
Синхронно.

— Чому мені страшно? — запитала Векс.
— Бо це виглядає як початок бунту роботів, — відповів Тео.

Операція “Жарт-вірус” — стартує

У центрі загального хаосу Ерік відкрив портативний термінал.
Екран загорівся м’яким синім світлом.

— Я перевірив цифровий трафік. Хтось поширює код із гумористими мутаціями. Це ніби вірус… але він поводиться як…

— Як жартівник, що накинувся на реальність, — закінчила Векс.

Тесса нахилилась до екрана: 
— Але в цьому є емоційний почерк. Дивіться: глітчевий дощ показує сни — отже, хтось хоче, щоб ми ДИВИЛИСЯ.
— Показати нам щось, — додала Лея.
— Або попередити, — тихо сказав Вирій.

Тео ввів кілька команд: 
— Я намагаюсь відтрасувати сигнал…
Пікселі на екрані мигнули, зібравшись у фразу:

"ЖАРТ-ВІРУС: АКТИВОВАНО"

Векс різко повернулась: 
— Отже, наша місія — знайти джерело. Вірус-жарт, або жарт, що став вірусом…
— Це виглядає як дуже злий стендап, — сумно сказав Тео.

І діти… теж частина картини

Лум і Кая стояли поруч, надзвичайно серйозні, а Арі — між ними, тримаючись за їхні рукави.

— Ми будемо триматися разом, — прошепотіла Кая.
— Ми будемо сміливі, — додав Лум.
Арі махнула кулачком і вигукнула:
— Мі!
Лум засміявся:
— Вона хотіла сказати “ми”, це її дитяча версія!
Вирій поклав долоню на голову дочки й прошепотів: 
— Тільки поруч із нами. Добре?
— Ба, — погодилась вона.