93.5 — Три завдання для трьох малят

Горище було пронизане золотавими променями сонця, які лагідно підсвічували танцюючий пил і старі дерев’яні балки. Маленький домовичок, нарешті визирнувши з-за шафки, стояв на самих кінчиках ніг і заговорив дзвінким, трохи хрипким голосом:

— Щоб отримати твою плюшеву катастрофу, маленькі шпигуни, вам доведеться пройти три випробування!

Діти завмерли на місці, обмінялися захопленими поглядами, серця калатали шалено, а очі блищали від передчуття справжньої пригоди.

— Три завдання?! — вигукнула Кая, підскакуючи, що ледь не зачепила стару глиняну вазу. — Це звучить як справжня місія!

— Ммм… три? — спокійно, але із піднесенням кивнув Лум, тримаючи крихітну крихту печива між пальчиками. — Час стати агентами!

Арі, сидячи на килимку, махала ручками й вигукувала своїм специфічним голосом: “Ба-Бум! Ба!”, розкидаючи крихти, що випадково попадали на старі коробки. Вона реготала, наче оголошуючи початок свята хаосу.

Домовичок повільно виставив перед собою маленькі предмети: олівець, клаптик тканини і крихітну ложечку. Його очі блищали хитрістю, а усмішка виглядала трохи бешкетною:

— Перше завдання — танець піжам! Показуйте всі свої найкумедніші рухи, стрибки та оберти. Друге — приготувати печиво, але будьте обережні: воно може вийти трохи дивним. Третє — намалювати друзів для мене на стінах горища.

— На стінах?! — вигукнула Кая, розплющивши очі. — Це найкумедніше завдання у світі!

— Абсолютно! — підтвердив Лум, підморгуючи. — Це точно місія для головного агента!

Арі, не довго думаючи, кинулася вперед, регочучи й махаючи ручками. Вона падала на спину, стрибала ногами й видала ще кілька бравурних “Ба-Бум!”, наче оголошуючи початок гри.

Альфа, уважно спостерігаючи, сів поряд і пробував повторювати рухи Лума та Каи. Хвіст підскакував із кожним його спробним обертом, що викликало черговий вибух реготу у дітей.

— Добре, агенти, — промовила Кая, піднімаючи кулак у повітря. — Почнемо з танцю піжам! Не забувайте: треба бути смішними і страшно серйозними водночас!

— Ба-Бум! — підтвердила Арі, піднімаючи маленькі ніжки й махаючи ручками, демонструючи повну готовність до першого завдання.

— А тепер розподілимо ролі, — хитро підморгнув Лум. — Я — головний обертун, Кая — координатор кумедних рухів, а Арі… хаос і підказки кумедності!

— Ба! — радісно крикнула Арі, майже звалюючи кошик із іграшками.

Домовичок тихо реготав із-за шафки, стукаючи маленькою ручкою по дерев’яній підлозі. Його очі блищали від задоволення: хаос, що ось-ось розпочнеться, обіцяв бути абсолютно безпечним, але неймовірно веселим.

— І пам’ятайте! — додав домовичок, виставляючи руки вперед. — Кожен рух має бути смішним, кожен стрибок — несподіваним, і жодна крихта печива не повинна залишитися без уваги!

Діти кинулися до виконання першого завдання. Лум робив великі стрибки, Кая крутилася, оберталася та іноді ледве не зачіпала балки, а Арі падала, переверталася й махала руками, створюючи справжній концерт хаосу.

Альфа спробував повторити танець, але замість елегантного оберту випадково зачепив кошик із іграшками — і всі маленькі плюшеві друзі розсипалися по підлозі. Діти вибухнули реготом, а домовичок сміявся разом із ними.

— Це перше завдання! — реготала Кая, збираючи іграшки. — Але ми вже отримуємо задоволення!

— Ба-Бум! — підтвердила Арі, тягнучи до себе невеликий ведмедик.

Лум витягнув олівець і розмахував ним, додаючи:
— Тож наступне завдання чекає — приготування печива! Але спершу давайте доведемо танець до досконалості!

Дорослі, заглянувши крізь маленьке вікно горища, ледь стримували посмішки. Векс і Тео похитали головами:
— Вони перевершили всі очікування…

— І це тільки початок, — тихо сказала Лея, стискаючи руку Вирія. — Наступне завдання буде ще кумедніше.

Діти, не зважаючи на погляди дорослих, продовжували танцювати, падати, обертатися й махати руками й ногами — горище стало їхньою сценою, а домовичок — найвеселішим суддею, готовим кинути наступні випробування.

І саме тоді маленькі шпигуни зрозуміли: їхнє перше завдання перетворилося на справжнє свято сміху, хаосу та кумедного безладу — і наступний етап пригод вже зовсім близько, а горище дихало ними, чекаючи нових веселих випробувань.