91.7 — Епілог кавунового розслідування

Фестиваль повільно повертався до свого звичного ритму, але атмосфера ще світилася магією недавніх пригод. Кавуни, хоч і трохи пом’яті від хаотичного переслідування, стояли акуратними рядами на столах, переливаючись на сонці яскравими зеленими і червоними відтінками. Повітря наповнювалося солодким ароматом стиглих плодів, свіжого морського вітерцю і гучним сміхом дітей, а легка музика флейт і барабанів ледь торкалася вух, створюючи відчуття казкової атмосфери.
Лум і Кая гордо стояли в центрі фестивалю, отримуючи маленькі медалі «Міні-Детективів» з рук Тесси.

— Ура! — вигукнув Лум, підстрибуючи. — Я офіційно детектив!
— І я теж! — підхопила Кая, обіймаючи Лума і махаючи медаллю. — Тепер у нас є справжні досягнення!

Вона весело штовхнула Лума в плечі, і він майже впав, але Лум миттєво відштовхнувся від піску, регочучи:

— Ах ти хитруне! Добре, що я тренувався для справжніх переслідувань кавунів!

Арі, сидячи на плечі Леї, тримала у лапках крихітну крижану ложечку — свій особистий трофей.

Арі захоплено махала ручками, маленькі крижані промінчики відбивалися на кавунах, створюючи веселу гру світла і кольору. Вона весело гуліла і реготала маленькими бурмотіннями, наче кажучи «вау!».

Альфа лежав поруч на ковдрі, мирно лащившись, із мискою кавунового шейку, облизуючи її до останньої краплі. Пес виглядав абсолютно задоволеним своєю «роботою», і кожен, хто проходив повз, посміхався, спостерігаючи за його спокійною гордістю після хаотичного переслідування.

— Ну що, хлопці, — сміючись, сказала Тесса, погладжуючи Альфу, — твій план був невловимий, але тепер ми святкуємо разом.
— Абсолютно, — підморгнув Ерік, притискаючи Тессу до себе, і вони обмінялися легким поцілунком. — І хто б міг подумати, що кавунове переслідування перетвориться на такий романтичний момент?

Лея і Вирій сиділи поруч, тримаючись за руки. Легка морська прохолода грала на їхніх щоках, коли Вирій нахилився і ніжно поцілував Лею:

— Ми справжня команда, — тихо промовив він.
— І найсолодша, — відповіла Лея, притискаючи щоку до його плеча. — І навіть кавуни намагаються нас здивувати!

Векс і Тео, тримаючись за руки і обмінюючись смішними поглядами, сиділи на ковдрі поруч із дітьми:

— Думаю, нам теж варто отримати медалі «Детективів Романтики», — сміючись сказала Векс, обіймаючи Тео за талію.
— І я за! — підморгнув він, притискаючи її до себе. — Наступного разу ми вже точно зможемо втримати кавунів у руках, а не в серці!

Неочікувано декілька кавунів, що залишилися після переслідування, знову почали котитися пляжем самі, і всі миттєво завмерли:

— Ой-ой, кавуни знову вирішили пограти! — реготала Кая, ховаючись за спиною Векс.
— Сховайся! — сміявся Лум, підштовхуючи один із плодів назад до центру столу, ледь не впавши на коліна в піску.

Тесса підбігла, намагаючись підхопити ще один, який котився прямо на маленьку пісочницю, і регіт лунав так голосно, що навіть Арі, яка тримала свою крижану ложечку, засміялася до сліз:

— Ха-ха-ха! Вони просто не хочуть залишати нас у спокої! — реготала дівчинка, показуючи на свого «підкореного» кавуна, який зупинився поруч із нею.

Сонце поступово опускалося до горизонту, фарбуючи небо в золотисто-оранжеві відтінки, а пляж став місцем одночасно святкового і чарівного хаосу. Діти з медалями, дорослі, занурені в ніжні погляди та легкі поцілунки, і навіть Альфа з кавуновим шейком — всі відчували, що цей день залишиться у пам’яті назавжди.

Лум, глянувши на фестиваль, підбіг до Кає:

— Можемо спробувати ще раз ловити кавуни завтра?
— Обов’язково! — реготала Кая. — Але цього разу ми вже точно не дамо їм втекти!

Векс підморгнула Тео, тримаючи Каю на руках:

— А я вірю, що Альфа теж буде нашим союзником у наступній пригоді.
— Точно! — відповів Тео, обіймаючи їх усіх. — І цього разу кавуни нас не здивують!

Кілька ще котячих кавунів весело мчали пляжем, змушуючи всіх ховатися й реготати. Водночас дорослі насолоджувалися моментами ніжності: Тесса тихо притиснулася до Еріка, Вирій і Лея обмінялися швидкими поцілунками, а Векс сміялася, обіймаючи Тео за шию, спостерігаючи, як Кая й Лум ганяються за маленькими плодами.

Смужка заходячого сонця малювала довгі тіні на піску, надаючи всьому фестивалю відчуття казкової сцени. Всі герої, навіть Альфа, який задоволено спостерігав за сміхом і біганиною, відчували тепло, ніжність, романтику та справжню магію пригоди, що об’єднувала їх разом.

Епілог кавунового розслідування завершився сміхом, обіймами, легким подихом морського вітерцю і відчуттям маленьких перемог, великих пригод і безмежної магії дружби та любові. Фестиваль, хаос і кавуни залишилися у пам’яті назавжди, а герої вже мріяли про нові веселощі і пригоди, які неодмінно чекали попереду.