91.4 — Інтерв’ю з підозрюваними

Після неймовірного хаосу з кавуновими пастками настав час для «суворого» допиту головного підозрюваного — Альфи. Пес лежав на теплому піску, піднявши вуха, і величезними очима спостерігав за всіма, мов кажучи: «Я тут ні до чого, це все ваші вигадки».

— Альфа… — почала Тесса, намагаючись виглядати серйозно, — скажи нам правду: ти кудись котив наші кавуни?

Альфа тихо завів хвіст, підняв одну лапу і повільно поклав її на пісок перед собою, потім обережно перекотив її на інший бік, створюючи повільний «слід». Лум і Кая реготали від кожного його руху.

— Дивись! — сміялася Кая, показуючи на лапу — він каже, що не винен?
— Ага, — підхопила Тесса, не витримавши серйозності, — а я б сказала, що він веде нас до секретного сліду.

— Секретного сліду? — здивовано підхопив Ерік, нахиляючись ближче до Альфи. — Мабуть, веде кудись… небезпечне місце?
Альфа, немов у відповідь на це серйозне питання, перекотив лапу в бік пісочниці, і всі побачили, що «слід» веде у величезну купку піску.

— Та це ж пастка! — реготав Лум, нахиляючись, щоб підняти невеликий кавун, який виявився на краю «слідового шляху».
— Ого, він справжній майстер абсурду, — додала Кая, махаючи ручками, — і я впевнена, що він спеціально нас дражнить!

Арі, сидячи на плечі Лєї, перетворилася на «світлового нотаріуса»: її крижаний промінь мерехтів на насінні, що лежало поруч, ніби фіксуючи кожне «свідчення» Альфи.

— Льо-льо! Сі сю! — радісно крикнула вона, показуючи на купку піску. — Сю-ю-ю!

Лея посміхнулася Вирію, притискаючись щокою до його плеча:

— Ти бачиш, як серйозно вони все сприймають? Навіть Альфа!
— Це справжнє детективне дійство, — усміхається Вирій, обіймаючи її за талію. — А магія маленької Арі робить усе ще більш чарівним… і небезпечним.

Векс і Тео, стоячи поруч, тримаючись за руки і хихикаючи, підказували дітям і коментували:

— Лум, дивись! Альфа явно щось приховує!
— Точно! — Лум серйозно нахилився над слідом. — Він показує напрямок, але це пастка, я це відчуваю!

— Подивись, він веде їх у пісочницю, — шепоче Тео Векс, посміхаючись.
— Ха-ха! — відповідає Векс, ніжно цілує його в щоку. — Наш маленький підозрюваний справді грає у детективи!

Альфа, відчувши, що всі на нього дивляться, вирішив ускладнити «допит»: лапою штовхнув невеликий кавун, який повільно покотився до краю купки, а хвіст ненав’язливо підштовхнув інший.

— Ай! — реготала Кая, намагаючись підхопити кавун. — Він грає з нами, як з маленькими детективами!

— Це найсмішніший допит у моєму житті, — сміється Лум, спостерігаючи, як Альфа «керує» кавунами і створює абсурдні сліди.

Тесса і Ерік намагалися підтримати серйозність, але невимушено обмінювалися поцілунками, коли Альфа штовхав лапою кавун, розкочував його хвостом або витончено «ховав» під собою.

— Він спеціально нас розсмішив, — тихо шепотів Ерік, притискаючи Тессу до себе.
— І у нього виходить на всі сто! — відповіла вона, ніжно обіймаючи його.

Діти тим часом використовували насіння та крижані промені Арі як «записку»: кожне перекочування кавуна, кожен рух лапи і хвоста Альфи ніби фіксувався світлом та маленькими насінинами на піску.

— Дивись, Лум! — вигукнула Кая. — Він веде нас… сюди!
— Тільки що це… пісочниця! — засміялася вона, спостерігаючи, як кавуни повільно катяться по піску, а Альфа з виглядом невинного спостерігає за всім.

Сонце грало на хвилях, легкий вітер піднімав піщинки, а сміх лунав на весь пляж. Ніжні погляди дорослих і чарівне світло променів Арі створювали атмосферу справжньої пригоди, де навіть допит перетворився на абсурдне, чарівне детективне шоу.

І всі відчували: справжнє розслідування лише починається, адже попереду — ще більше кавунових сюрпризів, хитрих пасток і магічного хаосу, який ось-ось розгорнеться прямо на пляжі…