91.3 — Кавунові пастки

Після того як маленькі детективи розклали карту з насіння, дорослі та діти вирішили діяти рішучіше: настав час встановлювати кавунові пастки. Пляж перетворився на справжнє поле кумедних пасток і дивних пригод: кавуни лежали на підставках, на піску, під парасольками, а десь посеред хаосу навіть стирчали крихітні крижинки Арі, що відбивали сонячне світло, немов маячки, що підказують, куди рухатися далі.

— Добре, Лум, Кая, допоможіть мені поставити ці кавуни тут, під парасолькою, — наказала Тесса, підсовуючи дітям кілька маленьких плодів. — І пам’ятайте: ловимо злодія, але не втоплюємо кавуни!

— Ой, мамо, він може втекти! — засміялася Кая, намагаючись балансувати кавун на вузькій дерев’яній підставці. — Що, якщо він покотиться?

— Ти впевнена, що ця підставка витримає вагу кавуна? — жартує Лум, нахиляючись, щоб підправити її, і одночасно намагаючись не наступити на дрібні насінини, розкидані по піску.

Арі, сидячи на плечі Лєї, махала ручками і смішно реготала, спрямовуючи свої крижані промені на найбільш підозрілі кути:

— Льо-льо! Сю-ю-ю! — весело вигукувала вона, вказуючи світлом, куди ставити кавуни. Маленькі промінці від її ручок переливалися на сонці, утворюючи дивовижні мерехтливі доріжки, що здавалися живими.

Альфа, як завжди, вирішив «допомогти», і його допомога виявилася абсолютно непередбачуваною. Він лапою пересував кавуни, хвостом штовхав їх у всі боки, іноді намагаючись «заховати» плоди під собою. Діти стрибали, ловлячи котячі кавуни, і сміялися, іноді спіткнувшись об крижинки, що залишилися після Аріного променя.

— Лови! — кричав Лум, спіткнувшись об крихітний камінчик. — Швидко, Кая, він котиться до хвиль!
— Ай! — реготала Кая, підхоплюючи кавун, який несподівано покотився під парасольку. — Цей кавун точно хоче втекти!

Векс і Тео стояли поруч, обіймаючи один одного, іноді підштовхуючи ніжними плечима:

— Тобі здається, що вони серйозно це сприймають? — посміхається Векс, погладжуючи руку Тео.
— Абсолютно серйозно, в стилі «кавуни в небезпеці», — жартує Тео і ніжно цілує Векс у скроню. — А ми тут для моральної підтримки… і для романтики!

Лея і Вирій координували весь цей хаос, тримаючись за руки, нахиляючись над дітьми, обмінюючись ніжними шепотами:

— Ти завжди такий спокійний, коли навколо хаос, — сміялася Лея, дивлячись у його очі.
— А ти завжди така неймовірна, — тихо відповів Вирій, обіймаючи її за талію і притискаючи щоку до її скроні.

Кавуни постійно котилися в несподівані боки, іноді з глузливим «подвигом» Альфи, і діти намагалися їх ловити, падаючи у пісок, сміючись і влаштовуючи маленькі гонки між хвилями та парасольками.

— Лум! — крикнула Кая, — Альфа знову кудись покотив кавун!
— Мамо! — Лум встигає підхопити його в останній момент. — Цей пес точно знає, як зробити детективну справу абсурдною!

Тесса і Ерік, сміючись, розставляли ще кілька пасток, підсовуючи дітям кошички для кавунів. Ерік тихо шепотів Тессі:

— Виглядає, що це справжній кавуновий хаос.
— Саме так, і я люблю, коли хаос такий милий, — відповідає Тесса, торкаючись губами його скроні.

Сонце відбивалося у хвилях, Арі підсвічувала сліди крижаними променями, діти збирали кавуни, Альфа продовжував свої пакості, а дорослі спостерігали з ніжністю та любов’ю. Пляж став місцем, де хаос і сміх, ніжність і маленькі пригоди перетворювали кавунове розслідування на справжню пригоду, повну абсурдного гумору і магії.

Попри хаос і сміх, всі відчували, що справа просувається. Маленькі детективи були наполегливі, дорослі готові підтримати їх у будь-який момент, а попереду чекали ще більш дивні, смішні і захопливі події…