90.7 — Арі говорить

Раптом Арі зашепотіла голосніше, ніж зазвичай, і її маленькі пальчики вказали прямо вгору. Лея обережно підняла доньку на руки, притискаючи до грудей, і відразу відчула легкий морозний вітерець, що пробіг уздовж пляжу. Він не просто освіжав повітря, а майже щипав обличчя, нагадуючи про крижану магію, що тепер витала тут.

Кристали розтопленого морозива, які ще мить тому стікали по піску, зависли у повітрі, мов мерехтливі міні-зорі. Вони зупинили свій танець, тримаючись на силі маленької дитини, наче підкоряючись її невидимій команді.

— Вона… активує щось, — прошепотів Вирій, зводячи брови і не відводячи очей від крихітного магніту влади у вигляді Арі. Його серце трохи прискорило ритм, бо він усвідомив: навіть маленька дитина здатна змінити правила гри.

Арі гучніше завула, нахиливши головку і потягнувши лапкою в бік піску:
— «Хо-ло… до…»
Її очі блищали, і вона як би натякала: тут щось цікаве, але холодне… майже як маленький детектив, що показує слід.

І відразу стало відчутно: танення морозива зупинилося повністю. Воно ніби слухалося маленьких команд із найчистішого джерела. Кристали піднялися над піском, замерли в повітрі і сяяли, мов крихітні крижані ліхтарики. Деякі навіть оберталися, створюючи мерехтливий калейдоскоп світла і тіні на обличчях присутніх.

Тесса не стримала сміху, і сльози радості з’явилися на її щоках.
— От і справжній детектив, — сміялася вона, лагідно гладячи Арі по голові. — Найменша… але найрозумніша!

Лея тримала доньку, дивлячись на неї з ніжністю та захопленням.

— Арі… ти просто неймовірна, — прошепотіла вона. — Як ти це робиш?

Арі плеснула ручками, немов даючи відповідь: «Тому що я можу». І на мить її маленьке личко було освітлене сяйвом кристалів, що спліталися у невидимий танок навколо неї.

Тео, стоячи поруч, нахилився до Векс:
— Тобі здається, чи вона справді керує морозивом?

— Не здається, — відповіла Векс, стискаючи його руку. — Вона маленька, але володіє величезною силою. І якщо вона на боці добра… то у нас є шанс.

Вирій підійшов ближче до Леї, притискаючи руку до її плеча:
— Тобі здається, що ти тримаєш її на руках, але насправді… вона тримає нас усіх.

Лея усміхнулася й легенько поклала щоку на його груди:
— Тоді давай не підведемо маленького генерала.

Кулер стояв неподалік, його холодні дверцята злегка дряпали світло неону, а його корпус усе ще випромінював загрозливий холод. Його колеса повільно скрипіли, залишаючи на піску ледве помітні сліди, наче він хотів показати присутнім: «Я тут, і я спостерігаю». Але тепер у його «погляді» читалася нерішучість. Морозиво, підняте у повітря Арі, мовби намагалося захиститися від нього, утворюючи крихітну крижану стіну навколо себе, що блищала під сонцем та червоним неоном.

— Вона… керує всім! — прошепотів Лум, дивлячись на Арі з широко відкритими очима. — Навіть я не знаю, чи можу так робити…

— Тепер зрозуміло, хто справжній шеф, — підмітила Кая, підстрибуючи, щоб вловити рух крихітної крижаною хвилею. — І він… маленький!

Арі раптом нахилилася вперед, і кристали морозива, немов виконуючи команду, почали повільно вирівнюватися в повітрі, піднімаючись вище, формуючи своєрідну орбіту над пляжем. Лум і Кая відразу підхопили свої маленькі ложки, намагаючись «підкоригувати» траєкторію кристалів, ніби диригенти мініатюрного оркестру.

— Уявляєш? — прошепотів Тео. — Маленька, і вона вже влаштовує повітряний рух морозива… Це наче повітряний балет.

— І вона веде його, — додала Векс, дивлячись на хвилюючий потік кристалів. — Усі ці маленькі кульки слухаються її.

Вирій обережно нахилився до Леї:
— Знаєш, я завжди думав, що холод може бути небезпечним. Але зараз… я розумію: з правильним керівництвом він може бути нашим союзником.

Лея обійняла його рукою, притискаючи Арі до себе:
— Тоді тримайся міцніше, бо, здається, ми щойно ввійшли в найгарячішу частину холодної битви…

Маленька детективка підняла руки ще вище, і морозиво застигло у повітрі, утворюючи сяючі арки та крижане мереживо. Пісок блищав під їхнім світлом, а вітер приносив аромат ванілі, полуниці і трохи карамелі, змішуючи його із тривогою, захопленням і відчуттям пригоди.

— Зараз все залежить від неї, — тихо промовила Тесса, стискаючи руку Еріка. — І якщо вона хоче… ми переможемо.

У цей момент хвилі моря здавалися підспівувати Арі: маленькі бризки переливались крізь крижане сяйво, мов святковий салют на честь маленького генерала.

Тут Тео не стримав коментаря:
— Якщо вона керує морозивом, я хочу бути її помічником. Я готовий до будь-якої небезпеки… навіть якщо це означає танення на пальці.

— Тоді бережися, — усміхнулася Векс, штовхаючи його легенько плечем. — Вона вже керує, а ти — ще не встиг зрозуміти, що сталося.

І саме в той момент стало зрозуміло: маленька Арі не просто зупинила морозиво. Вона його контролює. Вона — серце всього, що відбувається на пляжі. І від того, як вона проведе цей крижаний танець, залежатиме фінал.

Море легенько плескало, хвилі здавалися співучими, ніби вітаючи Арі, а всі дорослі стояли, завмерши від захоплення, легкого страху та тихого гумору перед силою, яку може мати навіть найменший із них.