90.2 — Підозра з присмаком ванілі

Площа після морозивного хаосу виглядала, мов поле після солодкої битви:
липкі плями на бруківці, перевернуті ріжки, діти, що тримали ложечки, немов шпаги,
і дорослі, які відчайдушно намагалися не наступити в калюжі зі смаком полуниці.
Повітря було густе від аромату карамелі, паніки й розгубленого цукру.

Зі сцени, де ще недавно проходив конкурс «Найшвидший лизун року», хтось безнадійно кричав:
— Воно знову тане! Воно тане просто в руках!

— Отже, план такий, — Лея вдихнула глибше, стискаючи сенсор і дивлячись на свою строкату команду.
На вигляд вони справді були радше сімейною прогулянкою, ніж детективною групою:
Тесса з ложкою-«зброєю», Ерік із фартухом, Векс із блокнотом і Тео, який намагався не розтопити морозиво власним поглядом.
Діти скакали навколо, а пес Альфа носив у зубах порожній стаканчик і гордо виглядав, наче вже зловив злочинця.

— Розділяємось, — продовжила Лея. — Хтось шукає винного, хтось — морозиво, а хтось… сенс життя.

— Я беру третє, — одразу озвався Ерік, театрально піднявши руку. — Бо морозиво мене уникає.
Тесса хмикнула:
— І правильно робить. Бо після твоїх експериментів навіть холодильники тікають до терапевта.
— Ага, — Вирій посміхнувся, — минулого разу морозиво з твоєї лабораторії вибухнуло тричі, перш ніж застигло.

— Це був творчий процес! — обурився Ерік.
— Це був феєрверк у сметані, — парирувала Тесса.

Навіть Альфа гавкнув — з тою інтонацією, ніби підтримав саме Тессу.

Лабораторія під відкритим небом

Лея розгорнула свої прилади просто на площі — шланги, датчики, міні-холодильники й ноут із миготливими графіками.
Арі сиділа поруч у дитячому стільчику, у слюнявчику з гордим написом «Я люблю алібі», і уважно стежила за всім, що відбувається.
Вітер ворушив її кучері, а очі блищали від зацікавлення.

— Температура стабільна, — бурмотіла Лея, стукаючи по датчику. — Але хтось змінював параметри охолодження.
— Тобто морозиво не просто тане, а… тікає добровільно? — Вирій нахилився, тримаючи планшет.
— Якщо це так, — серйозно сказала Лея, — то або хтось навчив морозиво мислити, або це революція десертів.

Арі тим часом схилила голову набік, потім ляпнула долонькою по сенсору.
Прилад пискнув і видав повідомлення:
«Попередження: виявлено емоційний перегрів системи»

Лея моргнула.
— Емоційний... перегрів? Це що, холодильник плаче?
Вирій усміхнувся, торкнувшись її плеча:
— Можливо, просто занадто чутливий. Як ти, коли бачиш зіпсовану статистику.

Лея закотила очі, але кутики губ зрадницьки піднялись.
Арі тим часом показала ложечкою на екран і гордо вигукнула:

— Ба!
— Так, доню, — зітхнула Лея. — Мама теж не розуміє, що тут коїться.

Вітер злегка хитав дроти, і віддалено чулося, як десь на площі Ерік сперечається із Тессою про «ідеальну температуру любові в морозиві».

 Солодке інтерв’ю

Векс і Тео тим часом проводили справжній «допит» продавців морозива.
Під яскравим навісом із написом «Кулі небесного щастя» вони виглядали, як журналісти кримінальної хроніки:
Тео з блокнотом і дуже серйозним обличчям, Векс — із морозивом, що вже загрозливо капало їй на пальці.

— Скажіть чесно, коли ваш ванільний почав танути? — запитав Тео.
— Ну… хвилин десять тому, — відповів продавець, витираючи чоло. — Я подумав, спека.
— При двадцяти двох градусах? — Векс скептично підняла брову. — Це що ж, спека чи містичний сауна-ефект?

Інша продавчиня, у рожевому фартуху, додала з острахом:
— А в мене карамель почала співати!
— Співати? — Тео насторожився.
— Так, тихенько, але точно: “ла-ла-лааа, я тану, бо кохаааю…”

Тиша.
Векс не витримала — розреготалася, ледь не впустивши морозиво. Тео швидко нахилився, витер крапельку з її 

пальців, і прошепотів:
— Якщо знайдемо винного — я куплю тобі ріжок із карамеллю.
— А якщо це я? — блиснула очима Векс.
— Тоді з’їм тебе. Повністю.

На секунду весь світ стих.
Їхні погляди зустрілися — теплі, як шоколадна глазур після грози.

З-за прилавку раптом долинув дитячий голос:
— Ей! Ми ще тут!
Кая стояла поруч із Лумом, тримаючи паличку від ескімо, яку вона використовувала як мікрофон.
— Мамо, а тато знову говорить про їжу чи про поцілунки?
Тео закашлявся, а Векс почервоніла до вух.
— Про… дипломатію, Кає. Це стратегічні перемовини.
— Дипломатія дуже солодка! — заявила дівчинка й побігла до Лума.

Лум, з серйозним виглядом, роздавав дітям “детективні бейджі” з наліпок і гордо сказав:
— Ми з Каєю створюємо підрозділ “Морозивна Безпека”.
— Головне — не скуштувати докази, — пожартував Тео.

Рятувальна операція «Солодкий фронт»

Біля центрального резервуара стояли Тесса й Ерік.
Перед ними у величезній ванні плавали рештки морозива — остання надія фестивалю.
Повітря гуділо, ніби хтось накрутив температуру до максимуму.

— Ми можемо втратити все, — серйозно сказала Тесса, тримаючи ложку, як меч.
— Не на моїй вахті, — відповів Ерік, зав’язуючи фартух і кидаючись до відра. — Я зроблю нову партію.
— Без експериментів! — суворо попередила вона.
— Без обіцянок, — і його очі блиснули пустотливо.