88.6 — Святковий обід і романтичні іскри

Сонце вже піднімалося вище, розсипаючи золотаві промені по всій вітальні. Вони гралися на розкиданих кульках, блистіли на гілках ялинки і відбивалися від білої крихти борошна, що ще залишалася на підлозі після ранкового хаосу. Великий стіл виглядав як справжній святковий банкет: аромат гарячого шоколаду змішувався з ванільними нотками печива, клуби пари від глінтвейну піднімалися, створюючи майже казкову завісу, а “миколайчики” і експеримент Векс — святковий борщ з маршмелоу — додавали кухні кольорового, трохи божевільного шарму.

Тесса і Ерік сиділи навпроти один одного, і між ними вже не було потреби в словах: погляди, які вони кидали через тарілки, передавали всі почуття світу.

— Ти помітив, що борщ виглядає як… рожеве хмарочко? — тихо сміялася Тесса, підморгнувши.
— І пахне так само, — відповів Ерік, нахилившись над тарілкою. — Наче хтось вирішив додати маршмелоу у каву. Думаю, ризикну спробувати, якщо ти поруч.

Вони обережно сміялися, ховаючи посмішки, боячись зіпсувати ніжну святкову магію ранку.

Поруч Векс і Тео активно сперечалися, хто ж справді краще пече. Векс підносила до носа яскраві печива, похитуючи головою:

— Моє печиво має ідеальну корочку! А твоє, Тео, трохи… нагадує хмарку після дощу.

— Хмарку після дощу? — Тео нахмурив брови, але його очі світилися веселим вогником. — Ти забула додати трохи магії у тісто! Я точно її там залишав!

Їхні руки випадково торкнулися над мискою, і невелика суперечка миттєво перетворилася на поцілунок — солодкий, трохи кумедний, бо обидва були обліплені борошном до ліктів.
Лея, сидячи поруч із Вирієм, притримувала Арі на колінах, поки він годував маленьку з пляшечки. Крихітна дівчинка широко розплющила очі, дивлячись на батьків, і її маленькі пальчики сіпалися від захоплення. Мить була такою ніжною, що навіть Альфа завмер, лежачи біля килима, немов розуміючи, що поруч відбувається щось особливе.

— Подивись на неї… — прошепотіла Лея, притискаючи голову до плеча Вирія. — Вона ще нічого не розуміє, але вже все бачить.

— Вона вчиться любити хаос, — тихо відповів Вирій, ніжно підморгнувши їй. — І нас із тобою.

Поруч Лум і Кая розгорнули власну маленьку пригоду з Альфою. Лум спробував підкинути собаку в повітря, але трохи перестарався — шерсть розліталася навколо, залишаючи пух на столі і тарілках.

— Обережно, ти майже зловив кришталеву чашку! — сміялася Кая, намагаючись відтягнути собаку назад.

Альфа, не бажаючи здатися, миттєво схопив маленьку пряникову фігурку і помчав до іншого кінця кімнати. Лум і Кая, сміючись і регочучи, бігли за ним, намагаючись повернути трофей.

— Ти серйозно думаєш, що я віддам тобі цей пряник? — кричав Лум, розбігаючись по кімнаті, щоб перехопити собаку.
— Спробуй! — сміялася Кая, підкидаючи ще одну “приманку”, на яку Альфа міг клюнути.
Після кількох стрибків, обертів і заплутаних погонь Альфа нарешті втомився і ліг біля Лея та Вирія. Пухнастий детектив задоволено стулив очі, і в повітрі залишилося відчуття маленької перемоги, хоча всі ще сміялися.

Тесса підморгнула Еріку, коли він підняв чашку глінтвейну:

— Знаєш, цей ранок точно кращий за всі свята, які я коли-небудь планувала.

— Я погоджуюсь, — відповів Ерік, поглянувши на неї з теплом у очах. — І краще з тобою поруч.

Лея погладила Арі по голівці, а Вирій ніжно посміхався, коли Альфа, нарешті спокійний, ліг біля їхніх ніг. Їхній маленький гурт, зі сміхом, хаосом і маленькими пригодами, відчував себе справжньою сім’єю.

Між тим Векс і Тео продовжували суперечку про печиво, але це переростало у легкі дотики рук, жартівливі удари по плечу, смішні мордочки і, зрештою, ніжний поцілунок над залишками тіста.

Лум і Кая тим часом приборкували Альфу, що був ще сповнений енергії, залишаючи сліди на підлозі, крихти печива та пухнасті “сліди злочинів”, і водночас організовували імпровізовану “собачу естафету” для решти гостей.

Навіть маленькі неприємності — розлитий шоколад, борошно на плечі або вуса з маршмелоу — перетворювалися на смішні пригоди, які всіх об’єднували. Сміх, ніжні погляди, жарти й любов створювали відчуття магії цього ранку.

І вже в повітрі витала невидима обіцянка: серед подарунків, коробок і залишків солодощів ось-ось розпочнеться нова, ще більш шалена гра — пошук справжнього Миколая Незграбія, яка обіцяла нові сміх, хаос і маленькі пригоди для всієї родини.