88.5 — Ранковий хаос і візит Миколая Незграбія

Світанок лише починав пробиватися крізь вікна, але спокій у будинку тривав лише кілька секунд. Дзвінок у двері пролунав так несподівано, що Лея ледве втримала на руках маленьку Арі, яка мирно спала в ковдрі.

— Хто… хто це може бути о такій ранній годині? — пошепки запитала Лея, притискаючи дитину ближче до себе.

Тео підняв брову, а Ерік уже підсувався до дверей, підозріло прислухаючись, наче очікуючи, що зараз із коробки вискочить черговий сюрприз Лума.

І раптом… двері відчинилися з тріском, і у вітальню ввалився величезний персонаж у костюмі святого. “Миколай Незграбій” — так Лея миттєво прозвала його в думках. Насправді це були Лум і Кая, один на плечах іншого, обидва в шубах, з величезними бородами, що ніяк не трималися на місці.

— Сюрприз! — вигукнув Лум, хитро підморгнувши.
— Гаа… — маленьке ворушіння Арі було єдиним її коментарем, маленька ручка сіпнулася, ніби запитуючи: “Хто ці великі незнайомці?”

Перший крок “Миколая” спричинив справжню катастрофу: коробки з подарунками перекидалися, а борошно, яке Кая тримала в руках як імпровізований сніг, висипалося на підлогу, утворюючи маленьку білу хуртовину.

Альфа, відчувши рух і запах борошна, миттєво підскочив і, як справжній пухнастий терорист, схопив шапку святого. Він помчав кімнатою, залишаючи сліди лап у порошку, і зупинився тільки біля ялинки, тримаючи трофей у пащі.

— Альфа! — вигукнула Векс, намагаючись підбігти до нього. — Віддай шапку! Це святий… ну майже… шапка святого!

— Я не можу дихати від сміху! — крикнула Тесса, покриваючи рот руками, бо одночасно не могла стримати регіт.

Ерік і Тео стояли поруч, замерзлі між сміхом і розгубленістю:

— Сміятися чи плакати? — пробурмотів Ерік, намагаючись зрозуміти, що ж саме сталося.
— І я теж не знаю, — відповів Тео, стримуючи сміх, який ледве не вирвався.

Лея, не втрачаючи нагоди, витягла камеру і почала знімати. Кожен кадр фіксував невелику драму: Лум, що спіткнувся об коробку й ледь не впав на килим, Кая, яка підкидала борошно у повітря, і Альфу з шапкою, що стрибав як маленький білий вихор.

— Ти побачиш це, Арі, — сміялася Лея, тримаючи камеру. — Це твій перший Миколай!

Малятко сіпнула ручкою, намагаючись доторкнутися до літаючого порошку і шапки, її маленький погляд був сповнений захоплення й цікавості, навіть не знаючи, що це за “шоу”.

В той час Вирій спокійно взяв мітлу і почав підмітати борошно з підлоги, злегка посміхаючись:

— Це просто ще одна справа з кодом 12/12 — різдвяний безлад, — пробурмотів він сам до себе, мовлячи маленьку магічну мантру спокою серед хаосу.

Лум і Кая намагалися втриматися на ногах, бо шуби були великі, а бороди норовили впасти на очі. Вони плутали подарунки, деякі з них випадково ставали під ногами, а кілька маленьких коробочок вивалилися з-під ялинки, підтверджуючи, що цей день обіцяє бути абсолютно непередбачуваним.

— Лум! Кая! — кричала Тесса, але сміх перетворив її крик на музичний звук радості. — Ви серйозно? Ми ж щойно поклали подарунки!

— І що з того? — відповів Лум, хапаючи ще один пакет із рук Кая. — Різдвяний хаос — це мистецтво!

Векс стиснула руки, трохи розгублена, але посмішка не сходила з обличчя:

— Ні, вони нас просто довели, — тихо сказала вона Тессі, дивлячись на неї. — Але… це смішно!

— Смішно? Це як справжній мультфільм у нашій вітальні! — відповіла Тесса, підморгнувши Векс.

Альфа тим часом, втомлений від своїх витівок, нарешті відпустив шапку, і вона впала прямо на Лумову голову, спровокувавши нову хвилю сміху.

— Ой, ти справжній святковий демон! — сміялася Лея, дивлячись на собаку, який ганявся за маленькими коробками, що випадково перекотилися.

Врешті-решт Лум і Кая зупинилися, розуміючи, що їхнє «прибуття» завершилося невеликим вибухом сміху, хаосу й білого порошку. Кая спробувала вирівняти бороду, а Лум хитро підморгнув усім присутнім.

— Готові до обіду після цього маленького шоу? — запитав Лум, нахиляючись до Вирія.
— Якщо це шоу передбачає ще більше сміху, я готовий, — відповів Вирій, повільно підмітаючи борошно з підлоги.

Запах кориці, сосни та печива, змішаний із легким ароматом борошна та гарячого шоколаду, що вже наповнював кухню, створював атмосферу, де сміх, маленькі пригоди, несподіванки та ніжність перепліталися. Кожен крок перетворювався на свято, де хаос і любов йшли пліч-о-пліч, готуючи команду до наступного різдвяного випробування — великого святкового обіду, де романтика, пригоди і сміх зіллються в одну теплу атмосферу…