87.17 — Осінній світанок і нова глава

Осіннє сонце лагідно пробивалося крізь штори вітальні, заливаючи кімнату теплим золотавим світлом. Листя за вікном тихо шурхотіло, а промені сонця грали на стінах і підлозі, створюючи ефект маленьких веселок, що танцювали навколо всіх присутніх.

Лея сиділа на м’якому дивані, тримаючи на руках маленьку Арі. Дівчинка тихо зиркала очима кольору осіннього неба після дощу, шкіра її ніжно світліла у ранковому сяйві. Вирій стояв поруч, нахилився до Леї, ніжно цілував її в чоло і проводив рукою по її волоссю, як оберіг. Його очі світилися від гордості, любові і щастя, що переповнювало його серце.

— Я досі не можу повірити… — прошепотіла Лея, притискаючи Арі до себе. — Вона справді тут… у нашому домі… і ми всі разом.

Вирій посміхнувся, обережно притискаючи руку до її спини:

— Ми це зробили разом, Лея. І тепер все дійсно наше, наше маленьке життя.

Тесса не втрималася і почала фотографувати всіх поспіль, ловлячи світло сонця у волоссі Леї та перших усмішках Арі:

— Усміхайтеся! — крикнула вона, нахиляючись, щоб зловити кожен момент. — Це наш казковий домашній Геловін!

Ерік, тримаючи шматок піци у формі павука, піднімав її високо над головою, ніби підносив трофей новому життю:

— Привіт, світе! — пожартував він, — ми прийшли з головним святковим блюдом! — Арі зробила маленький рух губами, ніби сміялася разом із ними.

Векс і Тео стояли поруч, тримаючись за руки. Тео тихо шепотів щось на вухо Векс, і вона сміялася, потираючи плечі.

— Я ніколи не думав, що Геловін вдома може бути настільки… — почав Тео, але Векс тихо перебила його:
— Настільки чарівним, я знаю, — посміхнулася вона, і їхні руки ще міцніше переплелися, утворюючи маленький круг любові серед святкового хаосу.

Лум і Кая стояли біля дивану, обережно тримаючи Арі за маленькі ручки, перевіряючи, чи відчуває дівчинка тепло їхньої любові.

— Вона така крихітна… і вже відчуває наші руки… — шепотіла Кая, нахиляючись до малечі.
— Тепер нас троє, — додав Лум, посміхаючись, — і ми завжди будемо тут, щоб її захищати.

Альфа сидів поруч на підлозі, тримаючи в зубах яскраву кульку, обережно підставив її до ручки Арі. Дівчинка ледь доторкнулася до кульки, і пес тихо завив, махнув хвостом, ніби привітав нову членкиню їхньої маленької родини.

— Ти бачиш? — прошепотів Лум, сміючись. — Навіть Альфа зрозумів, що вона особлива.

— Наш справжній патруль любові, — підхопила Кая, і вони обидва тихо засміялися, дивлячись на реакцію Арі.

Кімнату наповнював аромат свіжої піци, теплого какао і легка солодкість торта-кажана. Всі разом сміялися, обговорювали деталі костюмів, перевіряли, хто де стоїть, і навіть трохи підкидали конфеті, яке тихо обсипалося на подушки та килим, створюючи атмосферу маленької святкової магії.

— Дивіться, — прошепотіла Тесса, піднімаючи камеру, — Арі вже реагує на світло, на нас і на сміх! Вона точно знає, що це її свято!

Лея ніжно пригорнула малечу до себе, дивлячись на Вирія:

— Знаєш… навіть через усі хаоси і випробування… — вона посміхнулася крізь сльози, — це дійсно найкращий Геловін у нашому житті.

Вирій тихо засміявся, цілував її в скроню і притиснув маленьку Арі до грудей:

— Так, кохана. І тепер ми зможемо писати нашу нову главу… разом.

Лум і Кая сідали на підлогу поруч, утворюючи маленький “форпост” любові, а Альфа уважно слідкував за кожним рухом малятка. Кулька, що залишилася у нього в зубах, падала і підстрибувала разом із хвостом пса, викликаючи сміх у всіх.

— Арі, — прошепотіла Лея, гладячи її по щічці, — ти принесла нам стільки радості, що навіть гарбузи заздрять!

— Ми вдома, маленька детективко, — додав Вирій, поцілувавши Лею в чоло, — і тепер наш світ ще яскравіший.

Сонце піднімалося все вище, освітлюючи їхні обличчя, костюми, кульки, гарбузи і всіх, хто стояв поруч. Сміх, сльози радості, ніжні дотики і лагідні поцілунки створювали атмосферу, яку неможливо забути.

— Я так щаслива… — прошепотіла Кая, тихо притискаючи Луму руку. — Тепер наша маленька сім’я справді повна.

— І це лише початок пригод, — додав Лум, нахиляючись до Арі. — Тепер ми разом — і нічого не зупинить нас.

Лея всміхнулась
— Я вперше не боюсь тиші, — подумала вона

Цей Геловін став не просто святом — він став символом нових початків, гармонії, любові та пригод, які чекають попереду. І коли Лея з Вирієм дивилися на Арі, тримаючи її разом, вони знали: тепер їхній світ став ще яскравішим, теплішим і сповненим музики життя.