87.15 — Крик і диво

Палата стала майже чарівною тишею, окрім легкого шелесту гірлянд та тихого дихання медсестри. Лея лежала на ліжку, Вирій поруч, тримаючи її руку в своїй, пальці переплетені, як символ їхньої спільної сили, а друга рука обережно підтримувала її спину. Це були справжні партнерські пологи — вони разом, як команда, що проходить крізь останній виклик, як двоє детективів, які не здаються ніколи.

— Глибокий вдих… І тепер повільний видих… — шепотів Вирій, відчуваючи кожну хвилю, що накочувалася на Лею. — Я з тобою. Разом.

Лея стискала його руку, намагаючись перенаправити біль у рух, а не проти себе. Їхні очі зустрілися, і без слів передавалася вся сила, яку вони могли дати одне одному.

За дверима палати, за захисним склом, вся команда спостерігала: Тесса, Ерік, Векс, Тео, Лум і Кая стояли з напруженими, схвильованими обличчями, а Альфа сидів поруч із дітьми, тихо повів хвостом, немов розуміючи серйозність моменту.

— Вони готові? — тихо запитала Кая, стискаючи руку Луму.
— Так… — прошепотів Лум, намагаючись стримати хвилювання. — Вони все тримають під контролем. Ми просто… чекаємо дива.

Тесса нахилилася, трохи притиснувшись до скла:

— Вони виглядають… сильними… Я навіть не знаю, чи готова я таке витримати без сліз.

— Тихо, Тесса… — усміхнувся Ерік, притискаючи руку до грудей. — Зараз вони нам покажуть, що таке справжня сміливість.

Медсестра кивнула Вирію:

— Саме час. Тримайтеся разом, підтримуйте ритм.

Вирій міцно стиснув руку Леї ще сильніше:

— Ти сильна, Лея. Ми це зробимо разом.

Хвилини тягнулися повільно, але кожна хвиля наближала момент зустрічі з дивом. Лея посміхалася крізь біль, чути було лише їхнє дихання, шелест килимів під ногами медсестри і тихий стукіт лампочок на гірляндах.

— Ще один… і ще один вдих… — шепотів Вирій, сльози непомітно з’являлися в його очах, але він не відводив погляду від Леї.

І тоді пролунало те, що всі чекали: крик новонародженої.

— Арі! — прошепотів Вирій, відчуваючи, як серце розривається від радості і полегшення. Його сльози катилися по щоці, а руки, що тримали Лею, тремтіли від емоцій.

Лея, ще трохи задихаючись після хвиль болю, усміхнулася йому:

— Вітаю, тату детективу… — її голос був тихий, але сміх, змішаний із сльозами радості, прозвучав як музика.

Вирій нахилився, притискаючи маленьку Аріяну до своєї грудей, ніжно торкаючись її тіла, дихання стало рівним, серце — спокійним від щастя. Маленька, тепла, як какао, з очима кольору осіннього неба після дощу, вона стала символом того, що навіть після хаосу і сміху народжується гармонія.

— Вона така… маленька… неймовірна, — прошепотів Вирій, не відводячи погляду. — Наша Арі…

Лея погладила його руку, усміхаючись:

— Наш маленький детектив, Вирій. Музика нашого світу.

За склом друзі й діти тихо аплодували, деякі насилу стримували сльози, інші — радісно сміялися. Альфа поважно підійшов до скляної перегородки, дивлячись на Арі, і тихо повів хвостом, ніби вітав нове життя у їхній команді.

Тесса підморгнула Еріку:

— Хочеш, щоб я сказала їй, що вона вже королева хаосу?

— Мабуть, не варто, — посміхнувся Ерік. — Дамо їй самому вирішити, коли виросте.

В палаті залишався легкий запах антисептика, свіжість повітря і теплий аромат термоса какао, що залишився з дороги. Серед цього панувала магія: сміх, сльози, захоплення і ніжність, коли маленька Арі стала центром їхнього світу.

— Лея, я не можу повірити… — прошепотіла Тесса крізь скло, обіймаючи себе. — Вони зробили це! Вона така прекрасна!
— Я знаю, — тихо відповів Ерік, дивлячись на маленьку і на їхнє щастя. — І це лише початок.

Після того, як Вирій міцно тримав Арі на грудях, Лея нарешті відчула, що біль відступає, а разом з ним — страх. Вона вдивлялася у маленьке личко дівчинки і шепотіла:

— Привіт, Арі… Ласкаво просимо у наш світ.

І відчуття ніжності, радості та трепету плавно готувало сцену для наступного підрозділу — коли команда та родина нарешті ввійдуть до палати, несучи святкову атмосферу, кульки, гарбузи та любов, щоб зустріти маленьку Аріяну у їхньому світі.

За дверима палати, за товстим захисним склом, стояла команда та родина, затамувавши подих. Тесса притислася до скла, очі блищали від сліз і щастя. Вона могла бачити кожен рух Леї та Вирія, як вони підтримують одне одного, дихають в унісон, тримаючи маленьке життя в руках.

— О, боже… — прошепотіла Тесса, тримаючи руку на серці. — Вони дійсно… роблять це разом…

Ерік стояв поруч, намагаючись стримати емоції, але з його очей котилися сльози радості. Він тихо сміявся і плакав водночас:

— Вона така… маленька… ідеальна…

Векс стояла ближче до дверей, притискаючи руку до грудей:
— Дивіться, як вони разом… Я ще ніколи не бачила такої сили у парі. Кожен рух, кожне дихання — це любов, це… неймовірно.

Тео нахилився до Кая і Луму, шепочучи: