87.12 — В Геловін?! Серйозно?!

Темрява ще не відступила повністю, а кімната вибухнула шумом, кроками й голосами. Лея, стискаючи живіт, намагалася зробити ще один ковток повітря, але хвиля переймів накрила її знову, мов потужна нічна буря.

— Зараз?! — вигукнув Вирій, намагаючись виглядати рішуче, але біль і страх пронзали її голос, перебиваючи навіть тремтіння свічок.

Він міцно тримав її за руки, очі блищали від тривоги:

— Але… сьогодні Геловін! — вигукнув Вирій, голос рвався від безсилля і паніки одночасно.

Лея, важко дихаючи, скоса поглянула на нього й трохи посміхнулася крізь біль:

— Я не замовляла дату, Вирію! — прокричала вона.

Вирій відступив на крок, щоб дати їй простір, але руки не відпускали:

— Ти серйозно?! — видихнув він, намагаючись поєднати тривогу і іронію. — Ну звісно… саме сьогодні…

Хвиля за хвилею перейми накочувалася на Лею, і кімната перетворилася на хаотичний вир емоцій і дій.

Тесса миттєво взяла командування:

— Ерік! Торбу! Швидко, не гаючись! — крикнула вона, перескакуючи через розкидані речі, контролюючи хаос.
— Тео! Де ключі від машини? — додала, метаючи погляди по друзях, що бігали й спотикалися.

Тео ковзав по килиму, перебираючи кишені, і нарешті, трохи спіткнувшись, вигукнув:

— Ось! Машина чекає!

Ерік, намагаючись збирати сумку, ледве втримував баланс:

— Тесса, я не знаю, що покласти першим!
— ВСЕ! — крикнула вона, голос повний рішучості. — Кожна секунда важлива!

В цей час Альфа, зрозумівши метушню, почав голосно гавкати, ніби викликаючи таксі для найнезвичнішої ночі.

— Тс-с! — Тесса намагалася заспокоїти його, але він був невблаганний.
— Альфа, це не сигнал «виклик поліції», — додала вона, сміючись крізь напруження, — але ти ж розумієш, що Лея зараз найважливіша!

Векс кинулася до Леї, обережно підтримуючи кожен її крок:

— Лея, слухай мене, дихай рівно, я тримаю тебе, — шепотіла вона. — Ти сильна.

Лум бігав із термосом какао:

— Лум! Давай швидше! — сміялася Тесса, хоча голос тремтів від напруження.
— Не хвилюйся, — відповів Лум. — Какао виживе будь-яку Геловінську катастрофу!

Кая стежила, щоб нічого не впало: гарбузи, свічки, навіть маленькі прикраси на підвіконні.

Тео, нарешті знайшовши ключі, кинув їх на ключницю машини й побіг до дверей:

— Машина! Швидко! — голос лунав гостро, але з ноткою гумору, що трохи розряджало напруження.

Ерік, тримаючи сумку, спинився на мить, поглянув на Лею:

— Дихай, Лея! — крикнув він, піднімаючи руки в її бік, ніби хотів передати їй силу всього світу.

Лея стискала живіт ще сильніше, дихання прискорене, але тепло рук Векс і Вирія поруч давало їй опору. Кожен дотик, кожне слово друзів тримало її на плаву серед хаосу.

— Добре, всі готові? — крикнула Тесса, намагаючись утримати порядок.

— Готові! — лунав хоровий відгук, суміш паніки, гумору й рішучості.

Вірій міцно тримав Лею, відповідаючи на її слова про Геловін:

— Не має значення, що сьогодні Геловін! — голос був рішучим, сильним. — Це не свято, а наше зараз!

Лея кивнула, стискаючи живіт, намагаючись зосередитися на його силі, відчуваючи, як страх трохи відступає під покровом його присутності.

Альфа, нарешті зрозумів серйозність, тихо сів поруч, притискаючись до ніг Леї, готовий підтримати її у будь-який момент.

І всі відчули це одночасно — хвиля адреналіну, тривоги й рішучості, що підштовхнула їх до дії. Починався справжній хаос: комічний, небезпечний, але сповнений любові, гумору й турботи.

Темрява залишалася позаду, а попереду — швидкий рух, миттєві рішення й серця, що билися в унісон, готові до наступного етапу — перегони до пологового…