Хроніки Пі і Ца: детективні історії

87.8 — Світло гасне. Хаос починається

Спершу це було просто миготіння.
Таке лагідне, ніби будинок кліпнув оком і вирішив: “А що, якщо я просто на секунду злякаю всіх?”

Ледь помітне тремтіння лампочок пробігло гірляндами довкола подвір’я, і вони, здавалось, подихнули — разом з усіма присутніми.
Потім — «дззьзь!» — і все спалахнуло так яскраво, що навіть сова на сусідньому дереві впустила мишу з лап.

— Лум! — гаркнула Кая, балансуючи на драбині й тримаючи моток світлодіодів. — Я тобі казала: НЕ чіпай проводи!

— Я не чіпаю! Вони самі чіпаються до мене! — виправдовувався Лум, але руки його глибоко занурилися в дроти, як у коробку з печивом.

— Вирій, зроби щось!

— Зроби? Я вже, здається, з ним у спільному ланцюгу опору! — простогнав Вирій, тримаючи кабель, який дико іскрився.

І саме тоді — клац!
Світло згасло.

Миттєво.
Як тоді, коли в серці зупиняється на півподиху, а ти не знаєш — це просто несподіванка, чи вже фінал.

— Що це було?! — вигукнула Лея з глибини саду.

— Мабуть, коротке замикання! — озвався Вирій, але його голос злився з хорем панічних криків.

— Я ж казав! — прокричав Лум, і ніхто так і не зрозумів — “казав, що не моя вина” чи “ура, я зробив ефект!”.

Темрява накрила все.
Густа, як чорнило, і приємно холодна. Вона лягла на подвір’я, на гірлянди, на дерева, на гарбузи з вирізаними посмішками.
Тільки ті — гарбузи — продовжували світитися.
М’яко, зловісно, і якось… з розумінням ситуації.

— Еее… — пролунало звідкись. — Це частина шоу, так?

— Так! — вигукнув хтось інший. — Частина шоу!

— Яке шоу? Ми ж навіть сценарій не писали! — пискнув Вирій.

— От тепер буде імпровізація, — гмикнула Кая.

З темряви почувся брязкіт скла. Хтось розтоптав тарілку. Хтось зачепив граблі.
Потім — “мяу!” — але всі одночасно вигукнули:

— ХТО ЦЕ?!

— Та це ж мій декоративний кіт! — закричав Лум. — Він із сенсором руху!

— Забери його, поки я не зробила з нього кошмар на вулиці Гарбузів! — рявкнула Кая.

Раптом ліхтарик засвітив просто у Вирія в обличчя.

— ААА! — крикнув той. — Ти що, Лум, влаштував мені допит?!

— Я просто шукаю вимикач!

— Він У ТЕБЕ В РУКАХ, світлий генію темряви!

Десь позаду почулося шарудіння — Лея навпомацки намацувала коробку зі свічками.
— Лея, це точно свічки? — спитала Кая.

— Зараз дізнаємось… — клац. — Це… банани.

— Ну, хоч не петарди, — зітхнула та.

Вітер зірвався так різко, що з гілля посипалось листя, немов попередження: “Готуйтеся”.
Лея, віддихуючись, промовила:
— Усе під контролем. Просто спокійно!

— Спокійно? — перепитав Вирій. — Ти відчула, як гарбуз повз мене проповз?!

І справді — один гарбуз котився повз, тихенько буркочучи “буль-буль”. Його очі світилися червоним, як у демонічного пилососа.

— Він рухається… — прошепотіла Тесса. — Гарбуз не має рухатися!

— Може, це експериментальний? — припустив Ерік.

— Це експеримент над моєю психікою! —

Раптом — ууууууууу! — протяжне, холодне, моторошне виття.

— ХТО ЦЕ?! — заверещала Тесса, схопивши Ерика за руку.

— Може, Альфа?

— Альфа не вміє “уууу”!

— Я МОЖУ навчитися, якщо треба, — пролунав десь із темряви спокійний механічний голос, — але наразі мій акумулятор на нулі.

— О, прекрасно, — простогнала Лея. — У нас темрява, вагітна жінка, робот на нулі й гарбуз-зомбі. Що ще?

— Кава, — запропонував Вирій. — Якщо виживемо, я зварю всім какао.

— З отруйною приправою, як у “Смаку смерті”? — підколола Кая.

— Нє, без флешбеків цього разу!

І тут — тук... тук... тук...
Повільні кроки. Десь із глибини саду.
Гарбузові вогники здригнулися, немов теж боялися.
Всі замовкли.
Навіть вітер перестав шарудіти.

— Хтось іде... — прошепотіла Тесса.

— Це шоу, так? — спробував пожартувати Ерік, але голос у нього тремтів.

— Якщо це шоу — воно занадто реалістичне, — відповіла вона, стискаючи його руку.

І тут різко — прожектор. Прямо в очі Векс.

— ААА! — заволала вона, затуляючи обличчя. — Ви що, мене засмажити вирішили?!

— Вибач! — крикнула Кая. — Я шукаю Тео!

— Так шукай без лазера в обличчя! —

І поки всі сліпо метушилися, Лум радісно натиснув чергову кнопку на своєму чудо-пульті.
— Ага! Тепер буде ефектно!

— Що ти зробив?! — вигукнув Вирій.
— Я вмикнув резервне живлення!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше