87.7 — Падіння гарбуза і поцілунки серед бруду

Нічна прохолода вже лоскотала щоки, а небо, повне фіолетових хмар, світилася ліхтарями, як казан з карамеллю — густо, тепло й трохи лячно. Повітря пахло пряним гарбузом, димом від свічок і тим особливим очікуванням Гелловіну, коли здається, що будь-яка дурниця може стати легендою.

Ерік, з ліхтариком у зубах, уперто боровся з останнім гарбузом. Його чуб упав на лоба, сорочка мала кілька плям від попередніх «успішних спроб», а на обличчі читалося найсерйозніше вираз у світі — той, який чоловіки мають, коли намагаються довести, що впораються без інструкцій.

— Так, залишився тільки ти, гарбуз-патріарх, — пробурмотів він, беручи в руки найбільш пузатий екземпляр.
Гарбуз злегка хлюпнув усередині.

— Ага, чудово, — зітхнув Ерік. — Ти не просто гарбуз, ти — жива субстанція.

Він обережно підняв його, але той одразу видав звук, схожий на булькання болотного монстра.

— Тессааа! — гукнув він, стискаючи ліхтарик між зубами. — Ти впевнена, що цей екземпляр не підлягає утилізації згідно з Женевською конвенцією?

На ґанку з’явилася Тесса — у великому светрі, з двома кухлями «какао з перцем». Її щоки були рожеві від холоду, а погляд — той самий, який зупиняє навіть привидів у польоті.

— Ти що, знову тримаєш того, що з діркою збоку? — запитала вона, прищурившись. — Я ж казала — не чіпай його! Це не гарбуз, це біологічна зброя з минулого тижня!

— Та ну, він нормальний, просто... ароматний, — заперечив Ерік, морщачи ніс. — От бачиш, навіть світиться зсередини!
— Ерік, він світиться, бо туди хтось запхав хімікат або — що більш ймовірно — желе Векса!

Але було запізно. Гарбуз загуркотів, затремтів і зловісно хрюкнув.

— Ой, ні, ні, не смій! — встиг вигукнути Ерік, але...

БАХ!

Помаранчева хмара гарбузового пюре вибухнула просто йому в обличчя. Ліхтарик вилетів з рота, какао залило стежку, а Ерік стояв, мов герой після битви, тільки замість слави — в нього з волосся стікала кашоподібна субстанція.

— О, чудово, — промовила Тесса, витираючи бризки зі светра. — Тепер ти — новий різновид гарбузового десерту. Може, назвати тебе «Містер Пюре де Люмінус»?

— Ха, дуже смішно, — пробурмотів Ерік, кліпаючи. — Хочеш жарт? Ти наступна.

Він ледь встиг це вимовити, як гарбузова маса, яка лишилась у тріщинах, знову булькнула — і вистрілила прямо в неї.

ПЛЮХ!

— Ааа! — вигукнула Тесса, роззираючись на себе. — Я тепер... кава-лате з м’якоттю!

— О, зате тепла! — не втримався він, сміючись.
Тесса підозріло примружила очі:
— Знаєш, я могла б тебе зараз гарно прикрасити.

Вона взяла пригорщу гарбузової маси і кинула в нього. Він відхилився — але під ногами шарудливе листя зрадливо роз’їхалося, і вони разом гепнулися у купу.

— Ой, бля… ой! — крикнула Тесса, впавши йому на груди. — Ти важкий, як совість після свята!

— Принаймні м’яко, — прохрипів Ерік, не намагаючись встати. — І, чесно, я не скаржуся.

Вона, вся в каші, підняла голову. Волосся розпатлане, щоки блищать від сміху, очі світяться.
— Гарбуз щасливий? Серйозно?

— Так, — посміхнувся він. — Гарбуз, який впав з неба і отримав найкращий приз — тебе.

Тесса хмикнула, але замість відповіді пальцем стерла з його щоки пляму пюре.
— От тільки тепер у нас гарбузова війна.

Він теж провів рукою по її щоці, залишаючи кумедний помаранчевий слід:
— Мир через поцілунок?

— Ага, дипломатичне врегулювання, — відповіла вона, нахиляючись.

Їхні губи зустрілися. Спершу м’яко, ледь несміливо, як перший ковток гарячого какао. Потім — глибше, з усмішкою, із відчуттям, що навіть гарбузова каша може бути декорацією до романтики.

Навколо потріскували свічки в гарбузах. Десь тихо гойдалося гілля, сиплячи на них листя. А вдалині чути було регіт — Лум і Кая, які спостерігали через вікно.

— Ммм, — прошепотіла Тесса, не відриваючись. — Це офіційно найсмачніший пранк вечора.

— І, безумовно, найлипкіший, — додав Ерік.

І тут — дзижчання моторів.

Альфа, їхній робот-доглядач, гордо виїхав з-за кущів, миготячи червоними лампочками.
— Виявлено несанкціонований гарбузовий вибух. Активую режим очищення.

— Альфа, не смій! — крикнув Ерік. — Ми ще...

ПШШШ!

— ААА! — верескнула Тесса, коли потік крижаної води вдарив просто по спині. — Альфа, ти що, божевільний?!

— Протокол “прибрати наслідки” активовано. Температура води — ефективна для змивання органічних решток, — монотонно відповів робот.

Ерік уже не міг стримати сміх. Він підхопив Тессу на руки — вона протестувала, била його по плечу, але водночас сміялася так, що аж не могла дихати.

— Знаєш, — промовив він, коли потік нарешті стих, — це офіційно найкраще прибирання в моєму житті.

— Я тебе зараз задушу... або поцілую. Ще не вирішила, — захекано відповіла Тесса.